Гуцульська спадщина – це не просто колорит та автентичність, це справжня скарбниця, яку треба ретельно берегти. У родині Василя Поповича з села Кривий (Марамороського повіту в Румунії) приватний музей гуцульської спадщини започаткували ще батьки.
Тож на основі переданої колекції речей Василь продовжив справу і протягом 20 років примножував експозицію. Купував музейні експонати в жителів села Кривий та долини річки Рускова. Варто зазначити, що Василь Попович – президент фундації українських гуцулів у Румунії і своїм прикладом він демонструє щиру любов до рідних коренів та історії.
Музей поділений на дві частини: в одній з них знаходяться старовинні речі, а в другій – картини та фотографії з міжнародних пленерів, живопису та фотографії «Фотоарт» (організатор – фундація українських гуцулів у Румуніїта Василь Попович особисто). Ці планери організовуються з 2010 року і щороку проводяться в долині ріки Руськова. Учасники приїжджають з України, Молдови, Польщі, Румунії. Фінансово мистецьке дійство підтримує повітова рада Мараморошу.
У цьому році планують провести черговий пленер в кінці серпня – на початку вересня. Захід буде тривати 10 днів. Фундація забезпечує учасників транспортом, харчами, проживанням, матеріалами для малювання – холости та фарби. З України брали участь Андрій Чебикін – президент національної академії мистецтв з Києва, Ігор Луценко, Золтан Пічка Мукачево. Серед інших були фотографи Дан Челка з Чернівців, Микола Гавка і Фелічіан Сатяну з Бая Маре.
Підтримувала цю подію у свій час консул з Румунії Елеонора Молдаван. По закінченню пленеру учасники залишають по дві роботи фундації Гуцулів і ці роботи поповнюють експозицію музею Василя Поповича. А як підсумок кожного пленеру – на світ з’являється альманах фоторобіт.
Також у серпні фундація українських гуцулів у Румунії планує вчетверте провести міжнародний фестиваль фольклору та етнографії «Гуцульська спадщина». На одному із таких фестивалів побувала делегація з Путильщини на чолі з тодішнім очільником району Михайлом Ямницьким. Тож гуцули знову зустрінуться на фестивальному дійстві, аби пригадати свою історію, корені та показати свою єдність, незважаючи на обставини та відстань.
Людмила ФЕДЮК.
Фото Романа Клима та з архіву Василя Поповича.
