До Дня української мови та писемності наш земляк – журналіст Микола ГУРЕПКО ділиться міркуваннями, чому важливо не засмічувати рідну мову і як ми власноруч позбавляємо її чистоти звучання. Бо мав нагоду спостерігати подібну ситуація і в регіоні, де народився, і в регіоні, де проживає зараз. Детальніше – читайте далі.
У минулих роках журналістська доля звела мене з учасником Другої світової війни,орденоносцем Петром та його дружиною ветераном праці Діаною Копенками з Нижніх Сірогоз на Херсонщині. Спілкуючись, усвідомив, як дуже важливо шанувати рідну мову, не засмічуючи її лайливим словом. Повз їхнього ошатного будиночка йшли чоловік і жінка середніх років і так між собою сварилися, що з усіх куточків зчинився собачий лемент. Звісно, почула їхню перепалку і бабуся Діна Євтеївна, яка саме прополювала грядку цибулі.
– Ось лишень послухай внучку, – оперлася на держак сапки,- які гидотні матюки. А мова є дзеркалом душі кожної людини! Так мені казала ще мама. І не соромно їм, хоч чують їхню сварку діти й сусідські собаки завалували на все містечко…
Діна Євтеївна, як і її чоловік Петро Радіонович Копенки, про що довірливо повідали рідні та сусіди, ніколи не лаялися ні при чужих людях, ні при своїх дітях і внуках. А були взірцем для них,невичерпною криницею життєвої мудрості. Пам’ять про себе ці чудові люди залишили добру!
А яким є дзеркалом душі нашого сучасника?! Спробував цей феномен відстежити в деяких місцях обласного центру та сільської глибинки і не тільки.
У довоєнні роки, де-де,а на центральному ринку Херсона віддзеркалювалася культура мови як тих, хто прийшов прицінитися до обновок та продуктів харчування, так і привіз свій крам. Прикро, рідною українською мовою в той час розмовляли переважно сільські мешканці, а міщани спілкувалися більше російською. Та ця дражлива тема іншої розмови. Не забуду, як мова деяких покупців була пересипана брутальними словами. Аж не вірилося, що пристойно вдягнена жіночка середніх років, з інтелігентними манерами сипала лайкою, немов половою.
Трохи оддалік троє голених чоловіків ділилися спогадами про вечірку, та так, що вуха в’янули. Слухали їх не лише торговки городиною та садовиною, а й діти. Та ніхто з дорослих так і не насмілився зробити їм зауваження.
Серед тих, хто реалізував крупи та цукор-пісок зустрічалися такі, що за брудним словом у кишеню не лізуть. У них воно завжди напоготові. Так що не дуже дивуйтеся, якщо нафарбована та налакована дама на ваше люб’язне запитання може бовкнути таке, що й на вуха не натягнеш. Уже в наші дні в одному з населених пунктів Нововоронцовської селищної територіальної громади почув я, як одну жінку, напевне сільську жительку, розмальована краля з-за відчитувала, обзиваючи скандальною за те,що засумнівалася чи свіжі ковбаси і що все дорогувато коштує. «Не хочете у мене купувати, ідіть до інших, заплатіть за авто в Кривий Ріг або Апостолове!Там усе на вас чекає, медом намазане! Я їхні ціни знаю напам’ять!…»
Гріх нарікати, що в приватному секторі економіки – у роздрібній торгівлі – працюють одні грубіяни та грубіянки. Є підприємці та продавці, з котрими приємно поспілкуватися. І хто сказав, що на Херсонщині погано володіють державною мовою?! Неправда це, а прикрі винятки скрізь є, навіть на праматері рідної мови –Полтавщині. Я глибоко шаную людей, які гарно розмовляють українською мовою. Але не завадить знати й інші мови, зокрема, англійську, німецьку, польську. У страшні місяці російської навали тисячі і тисячі наших співвітчизників із дітьми і без змушені були похапцем виїхати в країни Європейського Союзу і не тільки. Загальновідомо, наприклад, у Німеччині діють безкоштовні курси вивчення німецької мови для наших співвітчизників. І той, хто її успішно засвоює, має можливість працевлаштуватися та заробляти кошти. Хоча українці не забувають рідне коріння, рідну мову. Отже, слід дуже пильнувати рідне слово і чужому навчатися. На користь собі і рідній Вітчизні!
Інша річ, коли ми з вами спілкуємося в повсякденному житті суржиком, що не має ніякого відношення до мови народу, державної мови. Став свідком, як одна з поважаних мешканок Нововоронцовки поправила співбесідницю, та образилася, вигукнувши: «Я не западенка!…».
На жаль, ще побутує в нашій свідомості таке поняття, як західняк. З ним деякі пов’язують українську мову, хоч насправді це далеко не так. Не секрет, саме в Західній Україні українська мова засмічена словами та цілими фразами, запозиченими як з німецької, румунської, польської, так і інших мов європейського континенту. Та це й зрозуміло: не одне століття західноукраїнські землі пригноблювали іноземні завойовники, які разом з «вогнем і мечем» несли з собою свою культуру. І силоміць нав’язували! І теперішнє воєнне лихоліття цьому підтвердження. Переконаний, що для багатьох співгромадян немає різниці,хто де народився. Всі ми діти однієї Української держави!
Багато разів бував у магазинах, на ринку та інших громадських місцях Нововоронцовки, до честі сказати, чув лайки рідко. Не будемо приховувати, що в житті кожної людини є така хвилина, що може вихопитися лихе слово. Важливо не перенести його в наші будні, в родину і в колектив, де працюємо, а раз і назавжди зжити з своєї лексики.
Тисячі й тисячі українців у минулих десятиріччях навчалися в Росії, виїжджали за направленням в інші республіки і без знання російської мови не змогли б там працювати. Але були й ті, хто навмисно віддавав перевагу лише російській,забуваючи при тому,якої землі хліб та сало їсть.
У мові народу – його душа, так сказав поет. І нікуди від цього не підеш. У чистоті рідної мови, в її розвитку ми відчуваємо новий поштовх наснаги й сил. І добре чинять у Нововоронцовській бібліотеці та сільських книгозбірнях, освітяни, аматори сцени, вишивальниці, майстри та майстрині народних ремесел населених пунктів двох територіальних громад, місцеві поети та прозаїки – всі, хто невтомно культивує рідне українське слово, плекає його, немов малу дитину, щоб дати міцні крила для високого злету.
Микола ГУРЕПКО, журналіст ІА «Журналісти проти корупції», член Національної спілки письменників України і Національної спілки журналістів України, лавреат Всеукраїнської літературної премії ім. Яра Славутича і Херсонської обласної літературної премії ім. Миколи Куліша.
