З поетичного зошита
Не хочеться писати про війну
Про біль, страждання, сльози чоловічі,
А хочеться про сонце, про дощі,
Веселку в небі і пахучі квіти.
Не хочеться писати про війну,
Про звук сирен, ракети і шахеди,
А хочеться про наших дітлахів,
Які назустріч вітру мчать на велосипеді.
Не хочеться писати про війну:
Гармати, танки, міни і снаряди,
А хочеться про ліс, про поле, гай,
Прогулянки у парку і про радість.
Не хочеться писати про війну,
Про смерть, котра збирає свої жертви,
А хочеться про села і міста,
Й життя у них щасливе і безхмарне.
Не хочеться писати про війну,
Як на щиті вертаються герої,
А хочеться про руки трударів,
І як пшениця колоситься в полі.
Не хочеться писати про війну,
Про те, як матері ридають в тиші,
А хочеться про батьківське вчення,
Про рідну хату, про садок, про вишні…
Не хочеться писати про війну,
Але потрібно, щоб нащадки знали:
Свобода не дається просто так –
Життя ГЕРОЇ за неї віддали.
Валерій КИВЕРО, с. Сергії.
