Тре, аби був кошик плетений з прута, уповідає Дмитро Коренюк із комуни Бистрий Мармароського повіту. У пасковец заходит шолдер (клуб свині). Їго кладут у сіль на два тижні. Видтив несут у банти, би будилоси. А потому один ковбас з бантив ідет у пасковец. Букатка солонини, грудка коровєчого сиру, грудка масла, 5-10 писанок, хрінь, чіснок, сіль. З масла вироблєют ягнітко. Паску кладут цілу у пасковец, тому ї печут маленькою, би входиласи.
Паска на шість тапшів (блях)
Пекли гуцули й паску, пригадує Легія Співалюк (Вишівська Долина комуни Бистрий Мармароського повіту). Треба було пристарати п’ять кілограм муки, 250 г дріжджів, один літер молока, і літер води мінеральної або два літри жинтиці, 200-300 мл олії, п’ять їєц (окремо білки, окремо – жовтки), 2-3 ваніліни за смаком, цитрину на терку. Увечері приносили муку у кухню, там має бути тепло – кімнатна температура. Рано молилиси, йшли розбивати дріжджі (мало молока, цукру). У муці робимо ямку, там сиплемо дріжджі, лишаємо близко коло тепла, аби викиснуло. Потом починаємо місити. Перед тим одягаємо чистий білий фартух, на голову – хустину білу.
Додаємо все, що треба. Перед цим закриваємо двері, аби не зайшла покритка або ґаздиня, що жиє погано з своїм чоловіком (бо паска буде тріскати). Коли тісто не пристає до рук, накриваємо білою скатеркою, робимо знак хреста і ставимо, би кисло до години. Не лишаємо нікого в хаті, бо паска буде тріскати.
Починаємо робити паски. Кладемо на стіл цаблу, посипаємо мукою. До паски маємо гарні круглі тапші, які добре треба вимастити олією або маслом. Кладемо кіста до половини тапші. І з решти кіста робимо прикраси: плетениці у формі хреста, потєта, грушки. І навкруги паски.
Мастимо паску яйцем раз, а пізніше – ще раз. Ставимо у піч, перевірєємо, аби не була перепалена. Кладемо газету: якщо виходить дим, то піч перепалена. То ждемо ще мало. У печі паска випікається годину. Коли вже спечена, то мастимо водою і цукром та й мало олії, аби була світло.
Перепічки
Перепічки давали бідним людям коло церкви. На жаль, сьогодні уже дуже мало дотримуються такого звичаю. Роблять їх із того самого тіста, що й для паски.
Кукуци (з румунської – малий хлібец) робили для дітей, які на Живний четвер ходять від хати до хати. Не годиться в цей день давати дітям гроші, бо Ісус був проданий за тридцять срібних монет.
Приготовляє кошик ґаздиня, а складає господар. На долину кладе білий папір (могли ще класти сорочку або блюзку), паску, шолдер, яйця, крашанки, писанки, сир, масло, хрінь, зелений часник, вино, ладан, смірну, сіль. Накривають вишитим рушником, де написано: «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!».
Коли приходимо дхаті, господар входить перший в хату з кошиком. Стає на порозі і три рази торкається голови домашніх при цьому промовляючи: «Христос Воскрес!». Вони відповідають: «Воістину Воскрес!» Сідають за стіл, а перед тим кадимо в хаті ладаном, палимо свічку, молимося Богу, дякуючи, що діждалиси такого світлого прекрасного празника. П’ємо по чарочці вина свяченого, їмо хрінь і часник, аби були здорові. Як попоїмо, рештки з паски несемо у хлів корові або стрижкам.
А після обіду молодь збирається коло церкви, де проводять різні великодні ігри.
Записав Віталій ДМИТРЮК.
