Пісня – душа Гуцулії
Зберігати давні співанки та популяризувати їх сьогодні – це наш обов’язок перед народом, для якого пісня була всім: і розрадою, і печаллю, і втіхою, і гордістю. Тож директорка будинку культури громади Руськова Марамороського повіту Мігаела Ніколайчук не втомлюється записувати від довгожителів та довгожительок народні пісні. А ще вона виховала не одне покоління дівчаток у селі, котрі вміють співати на українській мові, колядувати та танцювати народні танці. Один хлопчик завдяки їй, вміє грати на трембіті. Має дві А сама Мігаела щедро ділиться збереженими записами з нашою читацькою аудиторією.
Замахала дівчинонька
Замахала дівчинонька
Пальчиком на мене:
Вийди, вийди, легінику,
Вечором до мене.
Я би прийшов, я би прийшов –
Ти імаш чоловіка.
Якби він ня в тебе знайшов,
Збавив би мя віка.
Прийди, прийди, легінику,
Хоч на одну годину,
Я си старого пожену
Рубати калину.
Пішов старий, пішов старий
Калину рубати.
Я сі взяла легіника
Аж покасковати.
Іде донька на вулицю
Та в долоні плеще:
Гуляй, гуляй, рідна мамко,
Бо ниня не є ще.
Прийшов старий із калинов
Та й став у подвір’ю.
А Боже мій ласкавенький,
Що тепер я вдію?
Тікай, милий, до комори,
Та сиди там тихо.
Я старому скажу,
Шо мені шош лихо.
Ой кувала зозуленька,
Та й у вітер си здула.
Ой цисе не співаночка,
Таки правда була.
Ой напити горівочку
Ой напити горівочку,
Напити, напити,
Насілиси ворожата
Лиш на моє житє.
Насілиси ворожата,
Насіли, насіли.
Шоби мене молоденьку
Ой сиру іззіли.
Ой легко посолити,
Ой сиру іззісти.
А май тяжко на тім світі
Правду відповісти.
Я таку ти правду кажу,
Як ся Богу молю,
Що доки тя, любку, люблю,
Докив з тобою стою.
Ой стою, каже, стою,
Під твойов стіною.
Бог дай би ся заломила,
Як си дуже бою.
Не боюси тих жандарив,
Ані тих фінансув.
Ні аби мя зав’язали
На сто сорок ланцив.
А я люблю та співати
А я люблю та співати
Та ще й люблю грати (танцювати).
Та не люблю кужіль прясти,
Ані вишивати.
Кужіль прясти, вишивати
Мама ня справляла.
Айбо хлопців ся любити
Я си сама знала.
Василика м полюбила,
Василеви м рада.
Я му шила сорочечку
Коло винограда.
Ой, Василю замазилю,
Василю-крішталю!
Кажут люди, шо тя люблю,
Сама си ни таю.
Ой, Василю-замазилю,
Василю, пропав бис!
Я ті зшила сорочку,
Не знаю, ци взяв бис.
А наступні три співанки Мігаела переймила від Марії Дрозд (Полаги) з села Рускова.
Летів птах
Летів пташок понад дашок
Та й голубок сивий,
Хто за любов та й не знає,
Той дуже щасливий.
Хто за любов та й не знає,
Та най ня питає.
Любов гірше від неволі
Серце уриває.
Ой болить ня головонька,
Та ще поболює.
Приведіть ми дохторика,
Шо вин дохторює.
Ані того дохторика,
Шо вин дохторює,
Але того дохторика,
Шо файно цілює.
Ой упали два євори
Ой упали два явори
Та вба зелененькі.
Чо би хлопця не любити,
Хлопец молоденький.
Ой упали два явори,
Та вба розсохаті,
Чо би хлопця не любити,
Хлопец любоватий.
Ой файний легінику
Ой файний легінику,
Файні очка маєш.
Та без ножа, без тарджула (таріль)
Серце моє краєш.
Ой серце моє краєш
На дві половини
Та прийди ми обизнати
Лиш поперед днини.
Ой ляжу нічку спати,
Мені си не дремне.
Визираю у віконце
Чи любко не прийде.
Ой ляжу в нічку спати,
Не можу дремнути.
Визираю у віконце,
Чи любко не прийде.
Та прийди, файний любку,
Лиш у солом’янці,
Я тобі си ізрадую,
Як дитина мамці.
Записав Віталій ДМИТРЮК.
