До ювілейної дати заснування музею відбулася майстерка, присвячена пам’яті Марка Томюка
Серед гір, де кожен камінь і пісня мають свою історію, у мальовничих Підзахаричах, 3 жовтня відбулася знакова подія, що об’єднала краєзнавців, митців, педагогів та молодь. З ініціативи Ради музею та краєзнавства, а також голови товариства “Буковинська Гуцульщина” Михайла Григоряка музей етнографії та краєзнавства Гуцульщини, що діє на базі Підзахаричівської гімназії, відзначив 30-річний ювілей. Це свято стало не просто відзначенням однієї установи, а яскравим свідченням незгасного духу краю. Місцем, де історія оживає, а покоління розмовляють мовою культури та традицій.
Учасники та гості підтвердили: музеї сьогодні – це не просто сховища експонатів. Це простори збереження та популяризації історико-культурної спадщини, діалогу та спогадів, формування сучасної української ідентичності і культури пам’яті. Тут, у гірському селі, на прикладі одного шкільного музейного кола, народжується жива історія.
Від австро-угорської школи до осередку народної культури
Історія Підзахаричівського музею, як і сама Гуцульщина, багата на несподівані повороти та глибокі постаті. Музей з’явився у 1995 році – до 120-річчя Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Фундаторами цієї важливої справи стали справжні ентузіасти Марко Томюк, Осип Барецький, Тарас Кияк та Мойсей Фішбейн.
Особливе місце в цій історії займає Осип Барецький – уродженець Буковини, який проживав у Баварії. Його життя і любов до України гідні визнання: дипломований інженер-містобудівник, стипендіат Сорбонського університету, він підтримав створення музею фінансово, вклавши частинку своєї душі та любові до рідної землі у цю справу. Приміщенням для музею стала реконструйована влітку 1995 року колишня австро-угорська школа, яка отримала нове життя як осередок культури.
З того часу музей не лише збирає експонати, а й формує музейне коло Підзахаричівської гімназії – потужний простір пам’яті, творчості та любові до рідного краю. Сьогодні він об’єднує три унікальні осередки: музей етнографії та краєзнавства Гуцульщини, музей мистецьких робіт Ксенії Іванівни Колотило, музей Марка Томюка «Скарби роду Кузнюків».
Це поєднання можливостей трьох музеїв, творчої лабораторії мистецтва та гімназійної майстерні створює унікальний освітньо-виховний центр. Його мета – зберегти, відтворити, популяризувати, впроваджувати сучасні музейні практики та сформувати простір освітньо-виховної роботи.
Протягом 30 років тут відбулося безліч подій: від постійної кропіткої краєзнавчо-пошукової роботи до проведення відомого фестивалю фольклору та гумору Гуцульщини «Захарецький Гарчик». Музей став справжнім осередком збереження історичної пам’яті, культури та традицій краю.
Майстерка-пошанівок Марка Томюка зібрала талановиту юнь
Кульмінацією відзначення стала майстерка-пошанівок пам’яті Марка Томюка – вчителя трудового навчання, краєзнавця та етнографа, чия праця лежить в основі музейної справи. Ця подія стала найкращим доказом того, як музейне коло виконує свою місію: передавати знання та любов до ремесла наступним поколінням.
Тож на гостину до Підзахаричівської гімназії з’їхалися юні майстри та їхні наставники з різних освітніх закладів Вижниччини, Путильщини та Косівщини – з Вижницького фахового коледжу мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка, Чорногузівського ліцею, Дихтинецького ліцею, Рожнівського ліцею «Гуцульщина» імені Федора Погребенника, Путильського ліцею. Звісно ж, активними учасниками стали представники Підзахаричівської гімназії.
Голова циклової комісії «Художня обробка дерева» Олександр Марковський із студентами демонстрували, як традиційні техніки втілюються у сучасному дизайні. Поруч юні учасники, як-от Хронченко Семен (Підзахаричівська гімназія) чи Боєчко Розалія (Рожнівський ліцей), працювали над власними виробами. Це був справжній етнопростір взаємодії, де учні та учениці, а також досвідчені майстри, обмінювалися знаннями та навичками.
Усі учасники отримали пам’ятні сертифікати та подарунки, що стало символічним актом передачі естафети любові до прекрасного. Майстерка підкреслила головну філософію: спадщина не застигла на полицях, а продовжує жити в руках і серцях молоді.
Нові двері у майбутнє: соціальний та освітній простір
У межах заходу відбулася екскурс-презентація та представлення робочих місць учнів та учениць у гімназійній майстерні, які були обладнані завдяки грантовому контракту «Об’єднання громад задля сталого економічного зростання». Це проєкт Уряду Великої Британії “Соціальний захист для інклюзії,стійкості, інновацій та трансформації “SPiRiT”у вигляді малих грантів, що реалізується у співпраці з Міністерством соціальної політики, сім’ї та єдності України, Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю та ЮНІСЕФ Україна, за адміністрування ІСАР Єднання.
Крім того, у межах “Проєкту малих грантів” відкрили етнопростір взаємодії та підтримки людей, які опинилися у складних життєвих обставинах, ділиться голова ГО “Злагода” Антоніна Скидан. Мова йде про підтримку дітей з сімей, що опинилися в складних життєвих обставинах (таких у селі є шестеро) та дітей-військових (троє). Тут будуть надаватися послуги соціального супроводу для таких дітей, формування життєстійкості та підтримки. Пізніше цей простір може стати місцем зустрічей та підтримки інших категорій, які потребуватимуть допомоги.
Цього дня до Підзахаричів завітало багато гостей, серед яких представники влади, освіти та громадськості, а також виконавча директорка АОМС «Агенції розвитку громад Буковини» Неля Малько та інші.
Дійство, що розгорнулося в Підзахаричах, було сповнене глибокої шани. Нерідко музеї стають лише сховищами експонатів, але тут, завдяки тридцятилітній праці, вони перетворилися на живу школу спадщини. Це стало можливим завдяки фігурі Марка Томюка – вчителя, краєзнавця й етнографа, чиє ім’я сьогодні об’єднує музейне коло. Він залишив по собі значний духовний спадок, а його дружина – керівниця музею, педагогиня та берегиня культурної спадщини Фрозина Томюк, гідно продовжує справу. Вона щоденною працею підтримує вогник краєзнавства та любові до мистецтва. І впевнена, що тридцять років – це лише початок довгої дороги збереження й творення. Бо тут завжди житиме незгасний дух Гуцульщини.
Людмила ФЕДЮК.
