9 травня село Бистрий стало центром яскравого дійства. Цьогоріч свято «Міра гуцулів» відзначило 25-річний ювілей, зібравши під відкритим небом людей, об’єднаних любов’ю до традицій.
Сама «Міра гуцулів» – це живий відгомін сивої давнини. Колись перед виходом на полонини вівчарі збирали овечок від господарів села та заганяли їх у кошари. Другого дня овець доїли, а молоко зливали у дерев’яні путини. Потім міряли удої, аби кожен газда точно знав, скільки сиру чи вурди він отримає за літо. Саме цю традицію чверть століття тому витягнув із забуття Дмитро Коренюк — почесний гуцул та перший примар комуни Бистрий. Завдяки йому локальне свято перетворилося на справжній міжнародний форум, в якому сьогодні беруть участь представники з української Буковини, Закарпаття, Галичини, Львівщини та румунського Мараморошу.
Цьогорічне дійство розпочалося на центральній площі з хвилини молитви та панахиди за тими, хто поклав життя у Другій світовій війні. А далі святкова хода, прикрашена вишиттям та дзвінками, рушила до полонини Чорний.
На самій полонині на всіх чекало справжнє свято. У повітрі витали аромати банушу та бограчу. Кожен охочий міг скуштувати справжнього полонинського сиру та пригубити напоїв, зроблених місцевими майстрами та газдинями.
Музичний марафон відкрили гості з Вишівської Долини – колектив «Відлуння гуцулів» під керівництвом Марічіки Шорбан. Справжньою окрасою свята став виступ Анжеліки Флутор із Чумирни, чий голос однаково щиро лунав і українською, і румунською мовами. Так само земляки з Бистрого – гурт Василя Мадяра, доводили, що для справжньої співанки не існує мовних бар’єрів.
Тут були верховинці з «Гуцульськими дівчатами» (керівник Ірлана Кікінчук), і Петро Марусяк, і делегація НПП «Верховинський». А також поважні гості зі Стрия – колектив «Воля» під керівництвом Михайла Золотухи. Завітав і Олександр Масляник – редактор журналів “Гражда” та “Гуцульщина і Покуття”.
Уся ця подія стала можливою завдяки сприянню примаря Василя Дучука. Він доклав чимало зусиль, аби свято «Міри гуцулів» залишалося тим містком, що єднає покоління. Бо поки ми пам’ятаємо, як міряти молоко і як співати до сонця, наш рід буде нездоланним.
Віталій ДМИТРЮК.
Фото автора.
