Нещодавно наш земляк, засновник благодійного фонду «Об’єднані перемагати» У Чернівцях Володимир Малиш із Самакови, отримав високу державну нагороду – Грамоту Верховної Ради України «За заслуги перед українським народом» за вагомий особистий внесок у розвиток місцевого самоврядування, соціально-економічний поступ регіону, сумлінну працю, активну громадську, благодійну та волонтерську діяльність. Але за цим офіційним документом стоять тисячі кілометрів доріг, безсонні ночі та чітке переконання: «Держава – це я».
Володимир родом із високогірної Самакови, виріс у багатодітній родині, де змалечку знали ціну праці та чесного слова. До повномасштабної війни він був приватним підприємцем, але пандемія змусила закрити справу. Коли ж почалося велике вторгнення, Володимир не став чекати – хотів мобілізуватися. До війська його не взяли, проте він вирішив, що буде корисним там, де вміє найкраще – в організації допомоги.
Усе почалося з оголошення друзів у Фейсбуці про безкоштовні обіди для переселенців у Садгорі. Володимир почав допомагати і вже не зупинився. У травні 2022 року він створив власний фонд “Об’єднані перемагати”. Відтоді життя перетворилося на суцільний марафон допомоги.
За три роки робота фонду стала міжнародною. Володимиру вдалося налагодити тісну співпрацю з партнерами з Німеччини, Італії та Румунії. «Ми працюємо прозоро, – каже він. – Я вихований у протестантській сім’ї, де все будується на довірі та чесності. Якщо даєш слово – тримай його». Саме тому іноземці без вагань передають допомогу: від продуктів харчування, які фонд щомісяця розвозить потребуючим, до медичного обладнання для лікарень. Наприклад, днями Володимир передав у Вашківці 22 засоби для пересування – візки та ходунки для тих, хто цього потребує.
Проте серце волонтера сьогодні – на фронті. Володимир зізнається, що потреби військових дуже змінилися: якщо у 2022 році шукали форму та берці, то тепер везуть дрони, системи РЕБ, «Старлінки» та генератори. Гроші на це збирають буквально всією громадою під час марафонів «Кроки незламних». Перший такий марафон він організував з путильським волонтером Валерієм Манархою. Далі почали долучатися демобілізовані військові, які готові були брати участь у благодійних зборах для своїх побратимів. Тільки уявіть: під час одного такого заходу в Мамаївцях за день вдалося зібрати пів мільйона гривень! Володимир працює на результат, бо знає, за що ми боремося.
Для нього ця війна – глибоко особиста. На фронті загинув його молодший брат. Кожного разу, коли стає важко, Володимир згадує його і свого прадіда, якого колись радянська влада вислала до Сибіру. «Мій брат загинув не за те, щоб ми опускали руки. Наші герої вмирають за те, щоб ми змінили цю країну на краще. Влада – це ті, кого ми обрали, але саме в наших руках усе змінити», – ділиться думками волонтер.
Сьогодні Володимир Малиш не просто волонтер, а координатор великої команди. Він очолює буковинську філію ГО «ВПО України», допомагає громадам, що переходять до ПЦУ, і вірить, що після перемоги його фонд матиме ще більше роботи – допомагати лікарням і тим, хто залишився без захисту. Волонтер впевнений: навіть одна гривня має значення, якщо вона дана від щирого серця. Бо в єдності націю не зламати, а з такими земляками, як Володимир, ми обов’язково переможемо.
Людмила ФЕДЮК.
