Це вже 71-ий за ліком випуск видання про наш край, його людей, традиції і обряди, його історичне минуле і сьогодення… Цей номер ще є знаковий і тим, що у серпні 2024 року журнал відзначає 30 років з часу його заснування Товариством «Гуцульщина». А наступний випуск улюбленого журналу горян – «Гуцульського калєндаря» на 2025 рік також буде ювілейним – тридцятим! Тож приймаємо вітання!
Додамо, що на початку квітня журнал «Гуцульщина» пройшов у Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення, згідно нового Закону України «Про медіа», перереєстрацію (засновник – ГО «Всеукраїнське товариство «Гуцульщина»), й отримав свій ідентифікатор медіа.
А тепер щодо наповнюваності журналу. Частина матеріалів присвячена 600-річчю Верховини (Жаб’є). Відкриває журнал чудова панорама селища з висоти пташиного лету фотомитця Василя Дячука під назвою «Світанкові перини Чорногори й Верховини». Доповнюють ювілейну тематику селищний голова Василь Мицканюк («Де серце Гуцульщини б’ється») та розлоге інтерв’ю Людмили Зузяк з головою ГО «Всеукраїнське товариство «Гуцульщина» Дмитром Стефлюком «Ой, Жєб’є, ту столицу я гуцулску знаю».
У рубриці «Лицарі волі» Галина Жураковська розповідає, як Ясінянська громада відзначала 105-річчя Гуцульської республіки.
Про те, як вдається реагувати на виклики сьогодення, йдеться у дописі «Вижницька районна рада – потужний майданчик для розвитку територій» її очільника Михайла Андрюка.
Про відомий танцювальний колектив Ілюків-Ванджураків з села Віпче, про військового летуна Юрія Проданюка, про унікума Василя Марчука з Вижниці йдеться в рубриці «Люди твої, Гуцуліє» авторів Ярослава Кікінчука, Олекси Тиса і Романа Клима. А дехто знайде себе у переліку нагороджених медаллю «За заслуги перед Гуцульщиною».
Нещодавно товариство київських гуцулів очолив Іван Гафич: сторінка знайомства з уродженцем села Устеріки також вміщена в журналі.
Військову тематику протистояння ворогу представляє Людмила Зузяк у матеріалі з захисницею із Криворівні Марією Луцюк «На війні ніхто не хоче вмерти!» та посвята Михайлові Кознюку «Вівчар» Уляни Данищук з Прокурави.
Наталія Блага знайомить читачів «Гуцульщини» з вірменським слідом в історії Ворохти – Каєтаном Петровічем. Про забуте ім’я Осипи Заклинської йдеться у статті Ірини Садули «Незвичайна Осипа. Життя – як давний перепис…». Науковці Ярослав та Іван Зеленчуки проведуть читачів видання «Карпатськими мандрівками Лесі Українки».
Рубрику «Ріднокрай» наповнює стаття Василя Левицького з Білих Ослав «Село моє – для мене ти єдине…» та львів’янина Леоніда Сніцарука «Невгамовні» (про групу вже немолодих туристів-гороходів, які регулярно мандрують Карпатами).
Керманич-довгожитель, 98-річний Николай Савчук з Довгополя згадує епоху лісосплавів у статті Віталія Дмитрюка з Путили «Черемош був май вузший, єк тепер».
Дослідження науковиці Марії Санкович «Бартка – спадщина предків» стане у пригоді тим, хто цікавиться темою опришківства.
Цікава стаття Дмитра Пожоджука «Дуб Залізняка росте в Космачі» про «синів» 1100-річного дуба з Чигирина.
Три статті надіслав у журнал ветеран журналістики з Косова Петро Гавука: «Журналу «Гуцульщина» – 30 років», «Про пасіку тут знають все» (про музей «Бджільництво Гуцульщини» на обійсті Остапа Тим’яка) та «Загубимо гуцульщинознавство – втратимо ідентичність!».
У рубриці «Свіже читанє» – два твори Уляни Маляр з її книги «Баба Федиха» («Свята Варвара любить гуцульські весілля», «Штрамачка і її онука») та коротка презентація книг «Тернистий шлях Сина України» (про патріарха Василя Романюка) від Галини Кутащук та «Кличь трембіти» Василя Тупилюка. «Гуцул си сміє» устами Івана Сліпенчука у невигаданій історії «Євроремонт».
Про наших гуцулів-гирьовиків Миколу Труфена і Миколу Рабинюка з Косова у статті Людмили Федюк і Аліси Мудрицької «Оба ми – Миколи, оба – чемпіони!».
Не першій обкладинці видання – 8-річне дарування Гуцульщини, Софія Пугальська. Стаття Марисі Томашевської – про неозорий діапазон талантів і уподобань юної верховинки. На останній – робота коломийського митця Мирослава Ясінського «Злосний гуцул», яка правдиво ілюструє непохитність горян у прагненні якнайшвидше побороти ворога.
Мистецьку площину журналу наповнює писанкарство у світлі проведення конкурсу «Гуцульська писанка імені Северина Обста» та презентаційна сторінка «КосівКрафт» – про виробників брендових речей з містечка над Рибницею.
…Нелегкі часи тепер переживають друковані видання. Тиражі газет стрімко падають, їх витісняє «цифра», додали неприємностей редакціям недореформи «Укрпошти», війна… Та, попри всі негаразди, журналісти залишаються вірними покликанню і працюють, здебільшого, як інформаційні волонтери. Торкаються частково ці неприємні моменти і журналу «Гуцульщина», але, дякувати Богу, є в Україні люди, котрі усвідомлюють роль преси у наш час. Великий респект вам за те, що допомагаєте журналу, даючи свіже дихання у шаленій круговерті медіапростору.
Роман Клим,
редактор журналу «Гуцульщина».
