Гуцульське слово як гірське джерело: стрімке та гомінке. Такою є творчість нашої землячки Валентини Буняк, яку в грудні минулого року офіційно прийняли до лав Національної спілки письменників України (НСПУ). Ця подія стала визнанням її багаторічної відданості рідному краю.
Життєвий шлях Валентини Буняк розпочався 24 вересня 1957 року в селі Довгопілля. Вона зростала у багатодітній, працелюбній сім’ї, де шанували працю і слово. Батько, Юрій Іванович, знав ціну лісу, а мати, Пелагея Михайлівна, була не лише невтомною трударкою, а й берегинею гуцульських традицій – шила, ткала та вишивала, передавши цей хист доньці.
Освіта філолога у Кам’янець-Подільському педінституті стала фундаментом для професійної діяльності. Валентина Юріївна присвятила освіті та громадській роботі десятки років: працювала вчителькою української мови та літератури, очолювала гуманітарний напрямок у районі.
Починаючи з 2018 року, одна за одною побачили світ її книги: «Дочка гір» та «Мамина криниця» – як данина корінню; «Весняні передзвони» та «Світ гірської казки», «Монолог старої гуцулки», «Смерековий світ» (2023 р.).
Окремою сторінкою діяльності став упорядкований у 2024 році «Колідник». У ньому авторка зберегла безцінний скарб: старовіцькі гуцульські та дитячі колядки, а також твори Юрія Федьковича. А в 2025 році вона випустила книжку та життєвий і професійний шлях директора Путильської фабрики з переробки вовни Петра Томнюка.
Разом із чоловіком Степаном Михайловичем вони створили унікальну родинну світлицю – музей вишивки та різьби по дереву. Тут оживає історія, зафіксована у нитках та візерунках писанок. Навіть на заслуженому відпочинку Валентина Юріївна активно працює. Вона – громадська діячка, заступниця голови ветеранської організації Путильщини, очільниця волонтерського центру «Пенсіонер» та заступниця голови районного товариства «Просвіта».
Тож вітаємо Валентину Юріївну з цією високою відзнакою! Бажаємо нових творчих злетів та щоб “смерековий світ” творчої душі продовжував квітнути словом.
