Спецпроєкт ГО “Голос КАРПАТ”
Однією із непересічних постатей Путильщини, яка більше 20 років вкладає власний талант у розвиток талантів дітей є вчителька-музикантка Альона Дмитрівна МИЦКАНЮК із Довгопілля. Про віртуозність її гри на музичних інструментах вже знають далеко за межами України. Так на міжнародних фестивалях у Болгарії, Словаччині, Польщі Альона Дмитрівна вражала публіку, граючи на цимбалах… ногами. А ще вона грає практично на всіх існуючих музичних інструментах і навчає цього дітей. Звідки ж такий неймовірний талант торкатися музикою людських сердець?
Альона Дмитрівна народилася у родині музикантів. З дитячих років в своїй родині вона чула, як батько грав на різних музичних інструментах: цимбалах, сопілці, скрипці та баяні. По батьковій музичній стежині пішли і два старших брати, які своєю грою веселили людей на весіллях і святах. Тож дар до музики передався дівчинці від батька генетично. З дитинства було помітно, що Альона дуже хоче займатися музикою.
Вже у 8 років дівчинка грала на баяні та акордеоні різні мелодії, які підбирала сама на слух. А у 10 років її записали до Довгопільської музичної школи по класу баяну. Вчилася там 5 років і самотужки пробувала грати на різних інструментах, які попадались в руки. Після закінчення 9 класу, в 1999 році, вступила до Чернівецького педагогічного коледжу ім. Ю. Федьковича на музичний факультет. По закінченню, у 2003 році, почала працювати у Конятинській та по сумісництву в Яблуницькій школі вчителькою музики. У цьому ж році вступила до Кам’янець-Подільського педагогічного університету на музичний факультет, який закінчила в 2006 році.
Ще в Конятині в Альони Дмитрівни виникла ідея створити ансамбль народних інструментів з дітками. Це був її перший ансамбль «Водограй». З ними були і перші районні та обласні перемоги. Пізніше створила колектив «Яблунчани» на базі Яблуницької школи. І цей колектив прославився своїми здобутками не лише на районних, обласних та регіональних рівнях, а й далеко за межами нашої держави. Куди би вони не поїхали, всюди були перемоги, найвищі нагороди, гран-прі. Зокрема, чотири фестивалі в Болгарії, чотири фестивалі в Словаччині та Польщі.
«Подорожуючи, я завжди придивлялась, вишукувала та купляла різноманітні музичні інструменти, особливо автентичні, старовинні. Пробувала грати на них сама та вчила діток, – розповідає Альона Дмитрівна. – Цих інструментів маю таку кількість, що, напевне, могла би вже музей створити. На якому інструменті спробувала грати – на тому навчилася. Тож на тих шо маю – на всіх граю».
З 2013 року вчителька-музикантка працює в Довгопільській школі. Тут теж створила ансамбль з дітками «Зорі Карпат». Вона каже, що інтуїтивно відчуває талановитих дітей і вважає своїм обов’язком допомогти засвітити маленькі зірочки на великій сцені.
З нинішнім колективом Альона Дмитрівна працює вже чотири роки, побувавши на великих сценах області та України. «Правда, через ковід, а потім і воєнний стан можливостей побувати за межами країни немає. Зате маємо багато міжнародних перемог в онлайн-форматі», – зазначає Альона Мицканюк.
У колективі налічується одинадцять вихованців, які грають на різних народних та сучасних музичних інструментах: скрипці, сопілках, бугаю, бубні, дримбі, розі, металофоні, клавішних інструментах, тамбуріні та брязкальцях, окарині та кувичках тощо. Родзинкою ансамблю і глядацькою симпатією є цимбаліст Станіслав Понипаляк. Неодноразово на всеукраїнських та міжнародних музичних конкурсах члени журі називали його майбутньою заміною Кавацюка та майбутнім світовим цимбалістом через його неймовірну харизму та любов до музики. Нині він є восьмикратним переможцем Міжнародних конкурсів сольної гри на цимбалах.
Альона Дмитрівна – це та вчителька, до якої діти поспішають на заняття з задоволенням, якими б стомленими після уроків не були. Бо вона є прикладом, який вони наслідують. Коли Альона Мицканюк виходить на сцену з своїм ансамблем, то невідомо, хто отримує більше задоволення: глядачі, слухаючи, чи учасники, граючи. Бо недарма вона, працюючи з кожним колективом, навчала, що музика завжди має торкатися серця. А насамперед того, яке створює її…
Людмила ФЕДЮК,
авторка колонки.
