Спецпроєкт ГО “Голос КАРПАТ”
У мальовничій Яблуниці Конятинської громади живе жінка, яка надихає своєю стійкістю, творчим духом і любов’ю до прекрасного. Це Марія Григорівна ЛАХМАН – народна майстриня, яка навіть за найважчих життєвих обставин зуміла знайти сили для мистецтва, вишивши понад 200 робіт однією рукою! Її історія – це приклад непохитної жаги до краси, витривалості та незламного характеру.
Дитинство Марії Лахман пройшло у великій багатодітній родині, де на плечі старшої доньки лягло чимало відповідальності. У 13 років вона вже працювала в колгоспі, допомагаючи сім’ї. Але справжнє випробування чекало на неї у 17 років, коли під час роботи на січкарні Марія втратила кисть лівої руки. Це могло б стати нездоланною перешкодою для багатьох, але не для неї.
«Коли лежала в лікарні, попросила маму принести мені рушник для вишивання. Мама плакала, запитувала: “Марійко, як будеш шити без руки?” А я відповіла: “Буду якось”, – пригадує майстриня.
І справді, Марія знайшла спосіб. За допомогою культі руки та підручних засобів вона навчилася натягувати полотно і вправно працювати голкою. Цей момент став початком її творчого шляху, що продовжується вже понад шістдесят років. Незважаючи на втрату руки, Марія Лахман не лише відновилася, але й досягла вершин у мистецтві. Її вишивки – це не просто орнаменти, це душа Гуцульщини, відображена у нитках. У кожній роботі відчувається майстерність, увага до деталей і глибока любов до народних традицій.
Вишивана творчість отримала визнання як на місцевому, так і на міжнародному рівні. Марія Лахман є членкинею районної Гуцульської асоціації народних майстрів декоративно-прикладного мистецтва та лауреаткою культурно-мистецької премії ім. К. Колотило. Вона представляла роботи на 20 міжнародних гуцульських фестивалях, демонструючи, що народна творчість залишається живою і актуальною.
Протягом тривалого часу Марія Лахман була завідувачкою клубу, бібліотекаркою, в тому числі й шкільною. Її любов до книжок і бажання донести їх до людей зробили її хранителькою культури у гірському селі. «У ті часи не було ні телевізорів, ні комп’ютерів, але були книжки. Я носила їх по хатах, аби люди мали, що читати», – розповідала пані Марія.
Ця відданість культурі та освіті зробила її важливою постаттю для громади. Вона не просто творила мистецтво, а передавала людям знання, духовність і любов до рідного краю.
У цьому році майстриня відзначить 82-й день народження. Але це лише черговий рубіж у житті, сповненому праці й краси. Її історія – це нагадування про те, що жодні перешкоди не можуть стати на заваді справжньому таланту й прагненню творити. Її життя – це приклад того, як, попри втрати й труднощі, можна залишатися вірною своїй справі, продовжуючи вдосконалюватися й творити прекрасне.
Це лише маленький штрих до портрету надзвичайної жінки, яка змогла перетворити найважчі моменти свого життя на джерело власного натхнення. Тож пам’ятаймо, що у кожного з нас є сила для великих звершень, треба тільки її відчути…
Людмила ФЕДЮК,
авторка колонки.
