Вивчати історію своїх земляків, знайомитися з їхнім життєвим та творчим шляхом – це самому набувати нового досвіду, надихатися високими професійними якостями. Особливо, якщо мова йде про колегу, яка за кілька десятків років вивчила усі особливості регіональної журналістики і на практиці, і в теорії. Мова йде про нашу землячку – Вікторію Антонівну ПЛАХТУ, яка починала свою діяльність з педагогіки, але серце привело в журналістику. І вже багато років вона торує цей складний професійний шлях на Прикарпатті. Тому й недивно, що одна із колег висловилася про неї: «журналістка, коріння якої з Буковини, а серце – з Прикарпаття».
Вікторія Антонівна народилася в селі Плоска на Путильщині. Була п’ятою дитиною в сім’ї Ганни Іричук й Антона Штефури, правнука Лук’яна Кобилиці. А в 1956 році родина переїхала в Селятин.
У 1970 року дівчина закінчила із золотою медаллю Селятинську середню школу, а через п’ять років – факультет романо-германської філології Чернівецького державного університету.
Професійну діяльність розпочала вчителькою в рідній школі. Згодом були відповідальні посади в органах місцевого самоврядування комсомольська й партійна робота. Аж до 1991-го, коли довелося працювати з людьми і зі словом, відточувати, шліфувати думку, готувати виступи, доповіді. Очевидно, ці виступи і згадалися світлої пам’яті першому редактору коломийської газети обласного статусу «Вільний голос» Ярославу Наргану, коли він шукав кандидатуру на посаду відповідального секретаря. Ввечері зателефонував, а вранці вже вчилася макетувати газету, почала писати статті, згадує Вікторія Антонівна. Особливо до вподоби була правова тематика, рубрики «На теми моралі», «Злочин і кара».
У 1995 році було оголошено конкурс на посаду головного редактора видання, в якому й перемогла. Відтоді до кінця листопада 2006 року очолювала колектив редакції. За той період зросла матеріально-технічна база редакції, що дозволило робити цікаве, оперативне, об’єктивне видання з принципово новим сучасним дизайном. Володіючи добрими організаторськими здібностями, сформувала фаховий, згуртований колектив, який в умовах конкуренції зумів випускати газету, котра зробила вагомий внесок у процеси державотворення в регіоні.
Газета не шукала «смажених фактів», не вдавалася до дешевого популізму, а наполегливо дотримувалася чіткої державотворчої позиції, показувала, як на Коломийщині, в області, країні поняття державності наповнюється реальним змістом. Тоді запровадили цілу низку нових рубрик, які відображали вимоги часу й знайшли підтримку і схвалення на загальноукраїнському рівні, зокрема, «Влада: офіційно», «Візитка депутата», «Найкраща політика – добра праця», «Уряд: рішення і дії»; проведення ряду конкурсів, приміром, до чергової річниці незалежності України – «Рідна земля – Україна».
«Вільний голос» одним із перших серед міськрайонних газет Івано-Франківщини перейшов на комп’ютерний набір і верстку, першим запровадив свою веб-сторінку в Інтернеті, перейшов на двоколірний друк. У складних фінансово-господарських умовах газета не втрачала високого професіонального рівня, розширювала свою базу, знаходила додаткові джерела для фінансування. З 1998 року «Вільний голос» розпочав книговидавничу справу, що дало додаткові кошти на утримання газети. Видали ряд книг і брошур авторів як з Івано-Франківщини, так із-за її меж. «Вільний голос» в умовах жорсткої конкуренції мав найвищий тираж в області, одну з найнижчих собівартостей серед аналогічних видань Івано-Франківщини.
А вже у 2009 році Вікторія Антонівна обрана відповідальним секретарем Івано-Франківської обласної спілки журналістів, у 2012-му стала головою обласного журналістського осередку. На звітно-виборній конференції 2017 року запропонувала обрати головою Спілки молоду колегу, а сама повернулася на посаду відповідального секретаря. З квітня 2022-го є також координатором Івано-Франківського Центру журналістської солідарності Національної спілки журналістів України, який надає внутрішньо переміщеним особам – журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Наша землячка – авторка-упорядниця понад 20 книг, серед них – «Журналісти Прикарпаття», «Коломийщина: вчора і сьогодні», «На коломийській хвилі», «Незламний воїн Христовий», «Книга Добра». У 2012 році стала ініціатором відкриття Школи журналістики обласної спілки журналістів, в якій щороку навчаються безкоштовно понад тридцять слухачів, запровадження виставок творчих робіт членів НСЖУ, спортивних турнірів пам’яті відомих журналістів Прикарпаття й інших цікавих заходів, створення єдиного в Україні хору журналістів «МедіаNota».
Удостоєна почесного звання «Заслужений журналіст України». Нагороджена Грамотою Верховної Ради України, медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям», Золотою медаллю української журналістики, Почесним знаком НСЖУ, Спеціальною відзнакою НСЖУ, іменним годинником Президента України, Подяками Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та Івано-Франківської обласної ради й облдержадміністрації, грамотами Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Була делегаткою ІХ, ХІ, ХІІ, ХІІІ та ХІУ з’їздів Національної спілки журналістів України.
Вікторія Антонівна також лавреатка обласної премії імені Богдана Бойка в галузі журналістики у номінації «За найкращий твір на телебаченні та у сфері радіомовлення», Митрополичої премії за літературно-документальну книгу «Незламний воїн Христовий». Переможниця конкурсу «Кращий за професією».
Нині вона продовжує брати активну участь у громадсько-політичному житті. Є секретаринею Національної спілки журналістів України, членкинею експертної ради з питань книговидання Івано-Франківської облдержадміністрації, членкинею правління і секретаріату Івано-Франківської обласної спілки журналістів. Протягом 1995-2010 років очолювала Коломийську міськрайонну організацію НСЖУ, впродовж майже десяти років, до переїзду в Івано-Франківськ, була головою Коломийського міськрайонного товариства гуцулів.
Медійне життя вирує. Так, у жовтні стартував навчальний рік у Школі журналістики Івано-Франківської обласної спілки журналістів, однією з засновниць якої є Вікторія Плахта. Це вже одинадцятий рік навчання, де обмежень щодо віку для слухачів немає. Це не тільки студенти та ліцеїсти, але й усі, хто бажає вивчати ази медіасправи. Навчальний рік триватиме до середини травня, опісля випускники отримують відповідні сертифікати.
«Для журналіста дуже важливе поєднання теорії і практики, тому для слухачів Школи заняття проводитимуться на базі місцевих медіа, де вони зможуть набуті теоретичні знання застосувати на практиці. Це посприяє кращому опануванню майбутньою професією, вмінню працювати в команді, результативно комунікувати та знаходити оптимальні шляхи вирішення нестандартних виробничих ситуацій. А з досвідченою координаторкою Школи журналістики Галиною Пристай навчальний рік обіцяє бути ще й цікавим, динамічним, багатим на різноманітні заходи», – зауважила Вікторія Антонівна на відкритті навчання.
Сподіваємося, що попри насичене та активне професійне і громадське життя ми все-таки будемо мати можливість зустрітися з колегою на малій батьківщині та поспілкуватися ще більше. Адже знання і підтримка досвідчених колег допомагає долати виклики часу в журналістиці та гуртуватися навколо вирішення спільних проблем.
Людмила ФЕДЮК.
[…] державного університету з відзнакою, йдеться в інтерв’ю на сайті Медіа Карпати. Працює у журналістиці з 1991 року: починала як […]