13 грудня цього року виповнилося 100 років від дня народження славетного Гуцула, почесного жителя села Плоска, члена НСЖУ, невтомного редактора, краєзнавця, фольклориста та літератора – РЕВУЦЬКОГО Михайла Олександровича. Його життя, як він сам влучно зазначив, могло б стати «великим романом або кінострічкою з багатьох серій від Карпат аж до Дніпра».
Пам’ять про таких людей – це не просто меморіальні дошки. Це, перш за все, живий спогад про ту величну творчу і людську спадщину, яку Михайло Олександрович щедро дарував своїй улюбленій Буковині. А для нашої редакції – це ще особливіші спогади, адже він у свій час редакторував у «Карпатах» та творив у редакції, яка зараз виховує нові покоління талантів.
Народився Михайло Ревуцький 13 грудня 1925 року в багатодітній родині у селі Плоска на Путильщині. Саме тут, серед смерекових лісів, загартовувався характер майбутнього письменника. Початкову освіту здобував у школі з румунською мовою навчання, навіть отримав медаль із зображенням короля Кароля II за відмінне навчання. Проте рідну мову він засвоїв від батьків, а його першою книжкою, ще у п’ятирічному віці, стала «Руська читанка».
Його дитинство було тісно пов’язане з вірою і храмом, про що він згадував у своїх поетичних рядках:
У неділю рано-вранці
Люди йшли до храму,
А я босий йшов за ними
Крізь церковну браму…
Я в куточку теж молився
До Діви Марії
І просив святих, що в небі,
Щоб збулися мрії.
Не дивно, що юний Михайло мріяв стати художником, музикантом і навіть священиком, продовжуючи традицію дідів і дядька. Так і вийшло, що життєвий шлях Михайла Олександровича був непростим. Він проліг від Карпат до Дністра, охоплюючи важкі роки війни та голодомору, де доводилося тяжкою працею заробляти на життя.
Згодом, жага до знань привела його до Чернівців, де він закінчив історичний факультет Чернівецького державного університету, а згодом – відділення журналістики Київської вищої партійної школи. Він починав професійний шлях вчителем у гірських селах, відкриваючи нові школи. Але його справжнім покликанням стали засоби масової інформації. З 1956 року він присвятив себе журналістиці, працюючи на ключових посадах: редактор Путильської районної газети «Зоря Карпат», завідувач відділу регіональної газети у Сторожинці, редактор Глибоцької районної газети, старший редактор, заступник головного редактора, головний редактор Чернівецького телебачення та радіомовлення.
Навіть після виходу на пенсію Михайло Олександрович не полишав улюбленої справи, вів на радіо «Буковина» авторські передачі «Шанс на життя» та рубрику «Вікно в природу».
Творча спадщина Михайла Ревуцького вражає обсягом – це понад двадцять літературно-художніх та історично-краєзнавчих видань. Він друкував нариси про людей праці, легенди краю, пісні та коломийки в багатьох збірниках і газетах. Серед його найвідоміших книг: «Путила» (путівник), «Річенька дитинства», «Край шовкової косиці», «Храм мого дитинства» та, звичайно, зворушлива книга-спогад «Троянда для дружини».
Талант Михайла Ревуцького визнаний далеко за межами Путильщини. Він є лауреатом літературно-мистецької премії ім. Григорія Шабашкевича, удостоєний почесної відзнаки Національної спілки журналістів України. «Укрпошта» навіть випустила блок поштових марок «Михайло Ревуцький» у серії «Власна марка». Його колега, Юхим Гусар, присвятив йому книгу у серії «Золоті імена Буковини» під назвою «Садівник саду божественних пісень» – це найкраще визначення його творчого життя.
Тож напередодні ювілею відомого земляка у Путилі в музеї-садибі Федьковича відбулася літературна зустріч. Тут зібралися племінниці письменника – Галина Ревуцька, Тетяна Міцкан, Любов Шевчук, завітала заступниця голови районного товариства «Просвіта» Валентина Буняк та небайдужі жителі краю, які цінують творчу спадщину Михайла Ревуцького. А в Плосківській бібліотеці відбувався тиждень, присвячений відомому земляку та його літературній спадщині.
Михайло Олександрович відійшов 8 липня 2018 року, але його слово продовжує жити, а мудрість лунає, як заповіт для молодого покоління горян.
Кор. «Карпат».
