День журналіста в Україні вже втретє відзначається під час війни. І за два роки повномасштабного вторгнення ми пересвідчилися, яку важливу роль відіграють медійники, які з честю виконують професійний обов’язок всюди: в тилових громадах, на деокупованих та навіть окупованих територіях. Завдяки відважним журналістам світ дізнається правду про події в Україні. Журналісти продовжують писати історію сьогодення, аби майбутні покоління українці не отримали понівечену історію свого народу.
Такий масштабний черговий проєкт практично завершив наш земляк – журналіст, письменник та політолог Микола ГУРЕПКО, який нині проживає на Херсонщині (про нього ми розповідали на сторінках «Карпат» раніше), а родом із Плоскої. Про те, якими зусиллями на півдні України журналісти продовжують працювати, не втрачаючи честі та об’єктивності, спілкуємося з Миколою Михайловичем.
Микола Гурепко розпочинав журналістську стежину на посаді заввідділом листів і масової роботи редакції Путильської газети «Радянські Карпати», редакторував у чаплинському виданні «Радянська Таврія», працював в обласній херсонській газеті, нововоронцовському, великоолександрівському та високопільському виданнях. Сьогодні він є журналістом інформаційної агенції ВГО «Журналісти проти корупції» в Херсонській області. Більше півстоліття на журналістській ниві – це не єдиний професійний орієнтир Миколи Михайловича. Він є автором 16 видань прози – романів, енциклопедій, повістей, біографічно літературних видань. І як результат – лауреатом відомих мистецьких конкурсів, відзначений медалями, орденами та іншими високими відзнаками.
Своїми вчителями на журналістській та письменницькій ниві називає письменника Михайла Крилатого, під редакторуванням якого й працював у «Радянських Карпатах», письменника Михайла Ревуцького, свого вчителя-мовника у Селятинській школі та автора кількох поетичних збірок Михайла Пилатюка.
Здавалося б Микола Гурепко уже на життєвому та професійному шляху бачив і пережив усе. Але, як виявилося, ні… У 2022 році почалася війна. І друк енциклопедії «Сонцесяйна Нововоронцовщина», яка була практично готовою до видання, довелося відкласти. Громада Нововоронцовщини, де проживає Микола Михайлович, частково опинилася в окупації, решта сіл стали прифронтовими.
– Усі матеріали з книги і не тільки були на дисках, – пригадує журналіст, – і я зберігав їх у підвалі. Туди ж відніс і ноутбук і ночами працював над виданням. Саме воєнні реалії сприяли тому, що енциклопедія доповнилася новими рубриками, приміром «Відлуння війни». А її обсяг збільшився на 100 сторінок від запланованих 400.
Він розумів, що у цей час, як ніколи важливо, писати свої історію та продовжувати її, попри усі труднощі. А наснаги та віри у майбутнє додали події осені 2022 року, коли українські збройні сили визволили з окупації Херсон та частину населених пунктів. Тоді Микола Гурепко з своєю творчою командою взялися доробляти енциклопедію. Два дизайнери та літредактор пів року оцифровували книгу. Паралельно він оголосив благодійний збір коштів на друк. І коли місцеві керівники, пересічні громадяни, друзі та навіть люди з-за кордону почали перераховувати кошти, зрозумів: справі бути! І ось цими днями автор нарешті погодив усі робочі моменти з друкарнею «Стар» і процес друку запустився. До слова, друкарня – херсонська, але після початку війни та підриву Каховської ГЕС, вони змушені були переїхати до столиці та продовжувати працювати там.
– Це була напівпідпільна справа, – каже Микола Михайлович, – але всі зусилля варті результату. Бо рідне слово надзвичайно важливе, особливо, коли навколо стільки загрози. Енциклопедія, яка незабаром вийде друком – це історія незламних людей, яку мають знати наступні покоління. Незважаючи на обставини, у нас продовжують виходити друком місцеві видання і це також цінно. Так, друкуються газети за межами області, але люди мають змогу читати своє.
Коли почалася війна, багато людей виїхали в інші області, за кордон. Але ще більше залишилося. Бо ми, ті, що залишилися і продовжують працювати, віримо, що все це закінчиться. Україна переможе і все стане на свої місця. Дуже велику соціальну та гуманітарну підтримку отримуємо від держави. А Президенту Володимиру Зеленському у нас довіряють і я особисто вважаю, що він вже сто разів заслужив Героя України.
Тож натхненний черговим успішним проектом, Микола Гурепко не зупиняється на досягнутому. Він продовжує публікувати статті на платформі «Журналісти проти корупції», писати нариси, спілкуватися з людьми і черпати від них ентузіазму. Бо на ментальному рівні українців не зламати і на фізичному ми обов’язково вистоїмо.
З нагоди професійного свята Микола Гурепко адресує найщиріші вітання землякам та бажає мирного неба над головою та віри і душею та серцем лине у рідні Карпати.
Людмила ФЕДЮК.
ВІД ЩИРОГО СЕРЦЯ ВДЯЧНИЙ ЗА ПУБЛІКАЦІЮ РЕДАКТОРУ АВТОРИТЕТНОГО СЕРЕД БАГАТЬОХ ТИСЯЧ ГОРЯН І НЕ ТІЛЬКИ ЧАСОПИСУ ЗЕЛЕНОЧОЛОЇ ПУТИЛЬШИНИ “КАРПАТИ” ВИСОКОПОВАЖАНИМ ЛЮДМИЛІ ФЕДЮК І РЕДАКЦІЙНОМУ КОЛЕКТИВУ! ЦЕ БЕЗЦІННИЙ НЕРОЗРИВНИЙ ЗВ’ЯЗОК ІЗ МОЄЮ МАЛОЮ БАТКІВЩИНОЮ- СЛАВНОЮ ПУТИЛЬШИНОЮ І РІДНИМ СЕЛОМ.ВАША ЖУРНАЛІСТСЬКА ПРАЦЯ І ЛЮБОВ ДО РІДНОЇ ЗЕМЛІ -ЗРАЗОК ВІРНОГО СЛУЖІННЯ УКРАЇНСЬКІЙ ДЕРЖАВІ. МОЇ ТЕПЛІ ВІТАННЯ НЕВТОМНИМ У ПРАЦІ І КРАСИВИМ ДУШЕЮ ТА СЕРЦЕМ ЗЕМЛЯКАМ-ПЛОСКІВЧАНАМ.ДУЖЕ ДЯКУЮ ЗА ПІДТРИМКУ! З ПОБАЖАННЯМИ ВАМ ЗЕМНОГО ЩАСТЯ І МИРНОГО НЕБА НАД УКРАЇНСЬКОЮ ДЕРЖАВОЮ- Микола Гурепко,журналіст,письменник і політолог.Херсонщина