Вчора українці активно відзначили День української жінки, незважаючи на те, що його немає в офіційному календарі. Ініціативу офіційного запровадження цього свята закріпили у законопроєкті, зареєстрованому ще у 2023 році. Однак він досі перебуває на розгляді, а українці відзначають цю дату неофіційно.
Тож чому саме цей день вшановуватиме внесок жінок у розвиток культури, науки, суспільства та боротьбу за незалежність? 25 лютого – день народження Лесі Українки, яка стала символом сили, мудрості та незламності українських жінок. День української жінки також пропонують зробити альтернативою Міжнародному жіночому дню 8 березня. За словами народних депутатів, 8 березня було впроваджене окупаційним московським режимом і прив’язане до подій Лютневої революції 1917 року. З роками воно повністю втратило своє первинне значення і стало «святом весни і краси».
Натомість День української жінки має стати датою, коли відзначають досягнення видатних українок у різних сферах. Відзначати цю дату можна через освітні заходи, тематичні лекції у школах і вишах, мистецькі виставки, театральні постановки, кінопокази та концерти. Також у цей день можуть проводитися благодійні ініціативи, присвячені підтримці жінок.
Зокрема, на Буковині вже успішно втілюються такі активності. Як повідомляє на своїй сторінці виконавча директорка Центру громадської активності «Синергія» у Чернівецькій області Наталія Батракова, цього року Центр започаткував відзнаку для жінок “Буковинське жіноче сузіря”. Перші дукачі із зображенням праматерів українського жіночого руху вже у тих, хто їх заслужив поправу (на фото). Це Галина Токар (ГО “Богдан”), Любов Свіріденко, (ГО “Чернівецьке товариство людей з інвалідністю “Мрія”), Наталія Фрунзе (Департамент соціальної політики Чернівецької міської ради), Олена Рєпіна (буковинська поетеса, перша жінка-капелан), Тетяна Медіна (Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича), Олена Пономаренко (ВГО Союз Українок). Наталія Батракова зазначає, що втілити цю суспільно важливу ідею в реальність допоміг Український жіночий фонд. І саме так потрібно говорити про жінок у цей день, відзначаючи їхній вклад у розвиток суспільства.
З іншого боку представниці жіночих та феміністичних організації в Україні аналізують, що і 25 лютого з часом може стати шаблонним «восьмим березня». “Дуже дивно, коли на 8 березня нам кажуть, що “вітаємо таких симпатичних, красивих” тощо. Це ж не про красу, це про заслугу кожної жінки, а вона величезна. Служіння людям, служіння громаді, служіння професії, своїй діяльності”, підкреслює голова правління ГО “Ліга ділових та професійних жінок України” Юлія Заїка. Вона підтримує відзначення Дня української жінки 25 лютого, проте зазначає, що воно не має нівелювати значення 8 березня. Адже варто розрізняти, що українське свято жінки підкреслює сильну позицію держави відзначає особливу заслугу й служіння наших українських жінок. Але 8 березня має свою історію, яка починається в 1909 році. Спочатку про свої права почали говорити робітниці Сполучених Штатів Америки. А вже на наступний рік у 1910 році у Копенгагені на міжнародній жіночій конференції було прийнято це як День боротьби за права жінок. У 1911 році 8 березня на вулиці вийшли мільйони жінок у боротьбі за виборче право, за трудове право, проти насильства.
Тому відзначати можна і 25 лютого, і 8 березня, тільки варто глибоко розуміти цінність і значення цих днів і не зводити їх до банального привітання зі святом весни.
Підготувала Людмила ФЕДЮК.
Фото взяте зі сторінки виконавчої директорки Центру громадської активності «Синергія» у Чернівецькій області Наталії Батракової.
