як повернути українській малечі право на дитинство
Сучасне українське дитинство – це не лише малюнки олівцями та шкільні ранці. Це також звуки сирен, нічні переховування у бомбосховищах, евакуація, втрати та вимушене розуміння дорослих проблем. У цій новій, жорстокій реальності мільйони українських дітей демонструють неймовірну стійкість, але водночас вони занадто рано приймають на себе тягар дорослого життя.
Сьогоднішні підлітки та навіть молодші школярі виявилися несподівано дорослими. Вони вміють читати новини, розрізняти види вибухів і швидко збирати “тривожну валізку”. Для багатьох дитячий майданчик замінив волонтерський штаб: діти плетуть маскувальні сітки, розвантажують гуманітарну допомогу та організовують ярмарки.
Цей феномен, хоч і викликає гордість, є тривожним сигналом. Раннє дорослішання – це не вибір, а захисний механізм психіки, спричинений травмою. І дорослим, які щодня захоплюються їхньою мужністю, життєво важливо пам’ятати: вони ще діти.
Тож по всій країні є ініціативи, спрямовані на те, щоб відновити право дітей на радість, гру та відчуття безпеки. Прикладом такої турботи став захід, що відбувся у Мариничівському центрі культури і дозвілля Усть-Путильської громади напередодні Дня людей з інвалідністю та Дня Збройних Сил України. Тут зібралися діти з інвалідністю та діти наших Захисників – ті, хто найбільше потребує уваги та соціалізації.
Реалізація цієї важливої ініціативи стала можливою завдяки співпраці ГО “Усть-Путильська сільська організація “Злагода” та її директорки Антоніни Скидан із міжнародними та національними партнерами. Проєкт здійснюється у співпраці з Мінсоцполітики, Фондом захисту осіб з інвалідністю та ЮНІСЕФ Україна за адміністрування ІСАР «Єднання».
Захід був наповнений щирим теплом і грою у супроводі директорки ЦКіД Оксани Ватаманюк. Діти спільно створювали справжню казку. Брали участь у веселих розвагах, зокрема відгадували предмети. А ще кожен став переможцем у безпрограшній лотереї.
Кульмінацією свята стала спільна мрія. Діти написали свої новорічні бажання і прикрасили ними намальовану на фетрі ялинку. Наприкінці заходу Антоніна Скидан разом зі старостою Мариничівського старостинського округу Людмилою Скидан вручили всім юним учасникам подарунки.
https://www.facebook.com/share/v/1JmnYoS1aq
Такі моменти є не просто заходами, а інвестицією в майбутнє. Вони створюють «простір нормальності», де немає місця сиренам і тривогам. Вони дають можливість дітям, чиї родини несуть найбільший тягар війни, відчути себе захищеними та щасливими. Ми зобов’язані забезпечити їм їхній маленький, тихий тил, де вони можуть просто бути дітьми. Тож нехай їхні новорічні бажання, написані на фетровій ялинці, здійсняться. А дорослі для цього роблять і робитимуть усе можливе.
Людмила ФЕДЮК.
