У високогірному селі Самакова на базі колишнього інтернату активно працює спортивно-патріотичний клуб «Saigon». Спершу він був створений як осередок для спортивних зборів та тренувань з єдиноборств. Але сьогодні став ще й місцем підтримки, інтеграції та відпочинку для дітей з прифронтових територій і внутрішньо переміщених осіб.
Історія клубу «Saigon» у Самакові розпочалася у 2021 році. Тоді, у співпраці з Конятинською громадою, команді вдалося зробити ремонт приміщень, пристосувавши їх під спортивні потреби. Згодом тут відкрили філію обласної ДЮСШ із дзюдо, а далі спортивний клуб змішаних єдиноборств. Заклад одразу став базою для місцевих юних спортсменів, а також привабив спортсменів із Чернівців. Адже тут можна не лише тренуватись, а й проживати (база вміщує до 30 дітей одночасно).
Згодом «Saigon» розширив свою діяльність. На запит батьків і громад з прифронтових територій команда табору почала організовувати дозвілля для дітей, які постраждали від війни. У 2025 році тут уже побували дві групи з Запоріжжя – близько 30 дітей у першій, і 25 у другій. Друга група наразі перебуває в таборі. Поїздки відбуваються за сприяння благодійного фонду «Щаслива дитина» із Запоріжжя та організатора Альберта Павлова.
– Ми зосереджені на спорті, але коли побачили, наскільки це важливо для дітей з прифронтових територій, вирішили розширити діяльність. Тепер у нас і тренування, і екскурсії, і справжній гуцульський побут. Поки дітям цікаво – ми приймаємо їх, — розповідає один із засновників клубу Тарас Михайлюк.
Участь у програмі для місцевих дітей – безплатна. Для дітей із прифронтових територій перебування організовує благодійний Фонд, який покриває основні витрати. Команда клубу забезпечує трансфер із залізничних вокзалів Івано-Франківська або Чернівців до Самакови. Взагалі питання з доїздом – одна з головних труднощів. Багато родин хочуть долучитися, але не мають змоги через складну логістику чи вартість квитків. Наразі, наприклад, на зв’язку перебувають діти з Енергодара, які шукають можливість дістатися до табору.
Дозвілля у таборі насичене та різноманітне, створенням програми займається адміністраторка Вікторія Микитюк. За потреби вони можуть розраховувати на підтримку голови громади Олексія Скрипчука та директорів місцевих освітніх закладів – в Самакові та Конятині.
Ранок починається з підйому та спортивної зарядки. Серед тренерів є й успішні на міжнародному рівні місцеві спортсмени – Олександр Дроняк та Андрій Катеренчук. Після сніданку – активна програма. Це і походи в гори, і екскурсії, зустрічі з місцевими жителями, кулінарні та мистецькі майстер-класи. Одним із найулюбленіших днів у програмі є «гуцульський день». У цей час дівчата разом з місцевими жінками вчаться готувати традиційні гуцульські страви, приміряють автентичні вишиванки, деяким із яких понад сто років, вивчають гуцульські пісні та слова.
Особливу увагу приділяють збереженню і передачі гуцульської культури. Місцеві жителі охоче долучаються до спілкування з дітьми, демонструють традиційні ремесла, розповідають про звичаї та обряди. Серед активних учасниць – місцева вчителька та блогерка Марія Карповець, яка організовує екскурсії, культурні події та залучає до співпраці майстринь.
– Мене захоплює, наскільки щиро ці діти цікавляться всім: нашими словами, обрядами, музикою. Вони намагаються говорити гуцульською, питають про магію Карпат. А як вони з трепетом одягають наші старовинні сорочки – це справжнє свято! – ділиться враженнями Марія.
Діти з прифронтових регіонів щиро цікавляться всім: побутом, мовою, природою Карпат, музичними інструментами. Дехто навіть вчиться грати на дримбі. Цей досвід для багатьох із них – перший серйозний виїзд із дому після початку повномасштабної війни.
Серед недавніх гостей клубу й скаутська організація «Байда» з Мелітополя. Це були діти працівників поліції. Їхній відпочинок і спілкування з місцевими гуцулами стало цінним досвідом обміну та підтримки. За словами організаторів, більшість дітей після візиту хочуть повернутися знову.
Тарас Михайлюк зазначає, що клуб продовжує працювати цілий рік і готовий приймати дітей, поки їм це цікаво і потрібно. Бо Самакова стає для них місцем, де вони не просто відпочивають – тут вони знайомляться з новою культурою, відкривають для себе новий світ та відновлюються.
Людмила ФЕДЮК.
