між бюрократією і розвитком
Затишна зала приміщення молодіжного простору у Конятинській громаді цього разу нагадувала маленький економічний форум. Тут зібралися місцеві підприємці, представники влади, служби зайнятості, молодь і керівництво громади. Атмосфера була робоча, відчувалося, що для багатьох ця зустріч – нагода нарешті сказати вголос те, що давно болить.
Конятинська громада — одна з найвисокогірніших у Чернівецькій області. Життя тут вимагає витривалості, а бізнес – ризику та сміливості. Попри це, за останні кілька років кількість підприємців тут зросла майже на два десятки. Люди, які ще вчора працювали найманими працівниками чи шукали заробітку за кордоном, сьогодні ризикують відкривати власну справу вдома. І це, як підкреслив голова громади Олексій Скрипчук, найпозитивніша тенденція.
«Люди хочуть розвивати громаду, а не виїжджати, – сказав він. – Але без дієвої підтримки держави ми часто опиняємося у безвиході».
«Я вклала 40 тисяч, а завтра можу закритися»
Серед присутніх – молода підприємиця Тетяна Кусяк. Вона почала свій бізнес, коли була у декретній відпустці, а до того працювала вчителькою. Тетяна входить у молодіжну раду громади, відома активною позицією та бажанням розвивати свою громаду.
– Я готова вкладати кошти у свою справу і працювати офіційно. Але хочу гарантій, що завтра мене не виженуть, – пояснила вона. – Я орендую комунальне приміщення, але досі не маю договору. Скільки часу можна чекати? Я вже вклала 40 тисяч гривень у ремонт, а не знаю, чи буду працювати завтра».
Проблема, як пояснюють у сільській раді – у складних процедурах. Щоб громада офіційно надала приміщення, потрібно провести оцінку, змінити цільове призначення, організувати аукціон. А вартість комерційної оренди, яка формується після цього, для молодого підприємця – занадто висока.
Тетяна запропонувала просте й логічне рішення: створити карту всіх вільних комунальних приміщень і зробити прозорі умови оренди. «Якщо я власним коштом роблю ремонт, то дайте мені хоча б пів року працювати без оренди. Це ж вигідно всім: і громаді, і бізнесу», — наголосила вона.
Голова громади Олексій Скрипчук зазначив, що у громаді планують послідовно доводити до ладу 3-4 приміщення: і з документами, і з ремонтом. Але державна система така, що швидко створити лояльні умови для молодих підприємців – не можуть.
Ліс, який годує… і виснажує
Найбільше бізнесу в Конятинській громаді пов’язано з лісом: заготівля, переробка, деревообробка. Але й тут свої пастки.
«На території громади ДП «Ліси України» за рік вирубує загалом до 37 тисяч кубометрів деревини, – навів дані голова. – Із цього ми отримали минулого року лише 1,4 мільйона гривень у місцевий бюджет. А лісу забрали майже на 100 мільйонів. Тобто, за користування нашими лісоресурсами нам надходять мізерні копійки».
Цифри говорять самі за себе: громада живе «в лісі», але її річний бюджет – лише 53 мільйони гривень, і цих коштів ледве вистачає на базові потреби.
– Якби були відрегульовані відрахування від лісгоспів, ми б не виживали, а розвивалися, – впевнений голова.
Зіштовхуються підприємці часто і з необґрунтованими перешкодами, які не тільки гальмують робочий процес, а й шкодять репутації підприємств. Так Андрій Новотний, підприємець із лісопереробки, поділився проблемою щодо безпідставної зупинки податкової накладної. Поки з’ясовує причини, які в поясненнях щоразу інші – партнери відмовляються працювати. Репутація страждає, хоча вся сировина законно закуплено на торгах.
Ще одна проблема – великі гравці, які «підрізають» малих. «Виставляють лоти по 3000 кубів, вартістю 10 мільйонів. Хто з місцевих малих підприємців може це купити? – запитує голова Олексій Скрипчук. – Потім ті ж великі бізнеси роздрібнюють і продають удвічі дорожче. А як виживати дрібному підприємцю, коли продаж пиломатеріалу по Україні 6000-7000 гривень?»
Локальні можливості є, але використати їх складно
Попри труднощі, на зустрічі звучали й ідеї для розвитку. Валерій Вятковський, заступник голови Вижницької РВА, нагадав про сильні сторони високогірних громад. Вівчарство і ліжникарство, які можна поєднати з фестивалями й промоцією. Вирощування форелі, розвиток сільського туризму, розкрутка цікавих природних та історичних місць.
Але голова громади каже, що вони вже кілька років вивчають питання локального розвитку і можливостей. І щоразу зіштовхуються з серйозними обмеженнями у розвитку через відсутність державної підтримки та нерозуміння специфіки їхніх потреб.
– У більшості маленьких гірських громад немає створених рівноцінних умов розвитку, і ми не можемо конкурувати з рівнинними громадами за гранти, бо часто не підпадаємо під критерії, – каже він. – Наприклад, у 2021 році наша громада майже погодила співпрацю з інвестором, який планував відкрити молочний комбінат. Але розпочалася війна і процес заморозили. Складнощі виникають і в тваринництві: нестача офіційно виробленого м’яса в Україні обмежує можливість експорту та укладення контрактів із європейськими партнерами. А співпраця з ізраїльськими інвесторами у молокопереробці також не була підтримана на обласному рівні. Партнери готові були фінансувати 80% проєкту, а громада мала забезпечити лише 20% (сировину). Але тоді вона тільки утворилася і вільних коштів у місцевому бюджеті не мали. Тож цей шанс також не вдалося використати.
Ще одна проблема – використання полонин та пайових земель, які тягнуться на території кількох громад. Частина земель заростає та пропадає, а лісівники постійно надсилають звернення про передачу їх до лісового фонду. Голова громади пропонує очищати полонини та організовувати випас худоби. Але реалізація цього плану ускладнена через конфлікти між власниками земель та необхідність узгоджувати договори оренди на довгостроковий термін.
Громада також зіштовхується з проблемами у встановленні стабільних умов для виробництва: інвестори скуповують земельні паї, а без 30% власної сировини важко забезпечити ефективне функціонування сільськогосподарської галузі. Перекупники диктують ціни на худобу, а державні механізми регулювання для гірських громад відсутні. Голова громади наголошує, що підтримка держави, оренда земель, доступ до лісових угідь для збору дикоросів і розвиток туризму могли б істотно полегшити розвиток місцевої економіки та допомогти громадам реалізувати свій потенціал.
Гранти: можливості, які мало хто використовує
Фахівчиня Путильської філії Чернівецького обласного центру зайнятості Людмила Скрип нагадала про державну підтримку, якою можуть скористатися підприємці: і діючі, і потенційні.
– Молоді люди від 18 до 25 років можуть отримати 150 тисяч гривень без зобов’язань створювати робочі місця. Просто зареєструватися ФОП і працювати три роки. А для більших бізнесів – від 250 тисяч до мільйона, – пояснила вона. – Гроші можна витратити на обладнання, сировину, рекламу, оренду. Це безповоротні кошти, які повертаються державі у вигляді сплачених податків.
За три роки в гірських громадах програмою скористалися лише 18 осіб. У Конятинській громаді є двоє грантовиків. Один із них якраз цього літа успішно завершує звітування перед службою. Людмила Юріївна підкреслила, що грант – це хороша стартова можливість розвитку справи у селі, адже більшість людей не мають власного капіталу.
«Ми втрачаємо світлі голови»
Завершення зустрічі було емоційним. Голова громади Олексій Скрипчук щиро вболіває за кожного підприємця у громаді, бо вважає, що саме малий бізнес – це місцевий розвиток. І всіма можливостями сприяє тому, щоб люди працювали – прозоро, сумлінно, заробляючи собі і на громаду.
– Але виходить, що нас ставлять у нерівні умови, – каже він. – Ми не можемо конкурувати з рівнинними громадами за гранти, не маємо підтримки в ключових проєктах. А гірську специфіку регіону в багатьох моментах взагалі не враховують.
І додав те, що болить найбільше: «Діти закінчують школу з золотими медалями, але їм немає де реалізуватися вдома. Ми втрачаємо свої світлі голови, якщо не дамо їм можливості працювати тут – у своїй громаді.
Розмова у Конятинській громаді показала: попри всі труднощі, у горах є люди, які хочуть працювати і ризикують вкладати свої кошти. Є молоді підприємці, готові боротися з бюрократією. Є ідеї, як використати місцеві ресурси. Але без реальної державної політики гірські громади залишаються сам на сам зі своїми проблемами. І хоча ентузіазм тут ще тримається, самі підприємці зізнаються: «Ще трохи і він згасне». Тож підсумували, які кроки могли б стати початком до вивчення ситуації з ведення малого бізнесу в горах та створення комфортних умов для молодих підприємців.
Практичні рішення для розвитку малого бізнесу
Велику роль відіграє спрощення умов для старту бізнесу: доступ до комунальних приміщень, оренда на пільгових умовах, можливість часткового ремонту силами підприємця. Створення карти вільних комунальних приміщень допоможе потенційним підприємцям швидко оцінити доступні ресурси. Держава підтримує молодь грантами від 50 до 250 тис. грн для старту ФОП, до 1 млн грн – для більшого бізнесу, а також компенсацією ЄСВ, що знижує фінансові ризики.
Розвиток локальної економіки через кооперацію та ресурси громади показує, що партнерство між підприємцями і місцевою владою дає змогу залучати інвестиції та підтримувати виробництво. Довгострокові договори оренди на комунальні землі та полонини могли б забезпечити стабільність. А спільні інвестиції – можливість поєднувати ресурси громади і фінансування бізнесу.
Важливість державної підтримки та регуляторних змін не можна недооцінювати. Спрощення бюрократії для оренди приміщень і зміни цільового призначення, врахування специфіки гірських громад, прозоре регулювання розподілу лісових ресурсів і компенсацій за використання доріг дозволило б громадам отримувати фінансову вигоду та вкладати її у розвиток інфраструктури.
Соціальна мотивація та утримання молоді – ще один важливий аспект. Якщо громада не створить можливостей для реалізації молодих фахівців, вони виїжджатимуть. Підтримка від держави у вигляді грантів, доступу до ресурсів і навчання допоможе утримувати талановитих людей у селі та стимулює розвиток громади.
За підсумками зустрічі підприємців гірської громади учасники домовилися підготувати пакет звернень до вищих органів влади через районну військову адміністрацію. Головна мета – донести специфіку та потреби високогірних територій, щоб їхній голос був почутий, а державна політика враховувала реальні умови життя й розвитку таких громад.
Алла МЕРЕНЧУК.
Матеріал підготовлено за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу завдяки фінансуванню від Українського Медіа Фонду.
