Марія Матіос родом із маленького села Товарниця Розтоківського старостинського округу на Путильщині. Перші чотири класи навчалася у Розтоках, а згодом разом із родиною переїхала на Івано-Франківщину. Саме тут остаточно сформувалося її бажання пов’язати життя із військовою справою.
«Мене з дитинства вабила військова тематика. Мій старший брат — військовий, а коли підросла, дізналася більше про рід — виявилося, що у нас багато військових у родині», — розповідає Марія. Тоді вона поставила перед собою амбітну ціль – стати першою військовою у своєму роду, адже до цього часу зброю до рук брали тільки чоловіки.
Вже у сьомому класі дівчина вирішила готуватися до серйозних змін у житті. Після закінчення восьмого класу вона вступила до Чернівецького військово-спортивного ліцею, склавши тести з української мови, математики та фізичної підготовки. Рідні по-різному поставилися до її вибору: одні запевняли, що військова справа – то не для жінок. А мама підтримала Марію, підкресливши, що вона ніколи не дізнається, чи це її, якщо не спробує…
Марія навчається у ліцеї третій рік. Кожен її день — розписаний по хвилинах і вимагає високої самодисципліни. Запитую в Марії, як виглядає її навчальний день.
І вже о 8.30 ліцеїсти та ліцеїстки приступають до навчання. В 11.00 – другий сніданок і до 13.00 продовжується навчання. Потім за розкладом обід, після якого до 16.30 тривають уроки. Далі хлопці та дівчата займаються суспільно корисними справами – прибирають території, займаються у спортивних секціях. Тут діють секції атлетики, волейболу, баскетболу, футболу, тенісу. В 17.00 після активних тренувань їх чекає підвечірок. А з 18.00 ліцеїсти мають дві години, щоб виконати усі домашні завдання, отримані протягом дня. В 20.00 вечеряють, далі тривають вечірні прогулянки. О 20.30 – вечірнє шикування, де двічі марширують: один раз із піснею, другий – без. В 22.00 – відбій. І так вже третій рік.
Спочатку було важко, зізнається дівчина, але тепер суворий режим став частиною життя. Саме такі умови виховують справжню витримку, готовність діяти чітко й
Навчання у ліцеї не обмежується лише уроками. Важливе місце займають патріотичні заходи та змагання. Однією із улюблених для Марії стала гра «Сокіл-Джура».
«Я очолюю команду з автоматами, у складі якої ще троє хлопців. Ми неодноразово займали перші місця у змаганнях з автоматного бою, стройової підготовки», – говорить вона з гордістю. Одна із перемог навіть стала рекордною для ліцею, а на міському рівні команда виборола почесне друге місце.
Марія особливо захоплюється стрілецькою справою: «Коли у дев’ятому класі вперше розбирала автомат — показала результат у 23 секунди. З кожною спробою ставало все краще». І от на крайніх змаганнях у Чернівцях Марія встановила рекорд – за 20 секунд розібрала і зібрала автомат.
Хоча шлях був непростим, і на початку навіть рідні сумнівалися у виборі Марії, згодом усі підтримали її рішучість і наполегливість. «Якщо ще три роки тому тільки мама казала: пробуй, якщо твоє — все вийде, то тепер вся родина гордиться мною», — згадує ліцеїстка.
Навіть її хрещена мати, знана українська письменниця Марія Матіос, тепло відгукується про дівчину: «Це моя похресниця — Марічка з хутора Товарниця. Таке дівчатко — дріт можна прясти! Дай Боже, тобі, дитино, добру долю!». І Марія погоджується з її твердженням. “Я вважаю себе наполегливою, цілеспрямованою, бо не кожна дівчина може витримати такий гарт, дисципліну і так наполегливо рухатися до своєї цілі з 8 класу. Тому думаю, що тітка дуже влучно сказала”, – міркує Марія.
Попереду у Марії новий етап. Вона подала документи до Національної академії Державної прикордонної служби і сподівається успішно продовжити свій шлях у військовій сфері. На питання, чи лякає її перспектива служити в умовах війни, Марія відповідає відверто: «Звісно, десь є страх — щось не так зробити, не так вирішити. Але коли бачиш, що відбувається в країні, страх відступає. Хочеться захищати свою державу».
Сьогодні у ліцеї навчається 75 дівчат. І Марія серед них — одна з тих, хто впевнено доводить: патріотизм, сила духу та цілеспрямованість не мають гендерних обмежень.
Людмила ФЕДЮК.
