чи врятують Путильську лікарню від закриття відділень?
У кабінетах столиці медицину дедалі частіше вимірюють сухою статистикою та кількістю послуг. Проте для мешканців високогірної Путильщини мова йде не про економічну ефективність, а про базове право на життя. Сьогодні над нашою лікарнею вкотре нависла реальна загроза: через невідповідність новим критеріям НСЗУ пологове та хірургічне відділення можуть залишитися без фінансування вже з другого півріччя цього року.
Ситуація загострилася після оприлюднення постанови Кабінету Міністрів №1808. Відтепер, щоб отримати державні кошти, лікарня повинна демонструвати планові показники: три сотні великих операцій за пів року та дві сотні пологів за рік. Для великого міста ці цифри – буденність, але для нашого краю, де густота населення є низькою, а кожна дорога взимку перетворюється на випробування, такі вимоги виглядають відірваними від реальності.
На крайньому прийомі громадян до народного депутата Максима Заремського звернулася медична делегація із проханням допомогти відстояти порятунок горян. “Зважаючи на постійний ризик закриття відділень у гірській лікарні Буковини, потрібно спільно вимагати від міністерства та НСЗУ диференційованого або адаптованого підходу до планових показників з надання хірургічної чи акушерсько-гінекологічної допомоги з урахуванням територіальних, демографічних, інфраструктурних особливостей закладів охорони здоров’я ІІ рівня надання медичної допомоги розташованих у горах. Важливо, щоб до вирішення цього завдання підключалися не лише медики й громадськість, а й керівники та депутати громад, району, області. Як представник горян в парламенті я продовжую боротися за інтереси людей та збереження лікарні в Путилі”, – зазначив Максим Заремський після зустрічі з путильськими медиками.
А 9 березня відбулася 44-сесія Путильської селищної ради, де питання порятунку медицини стало одним із найбільш обговорюваних. Депутати одностайно схвалили офіційне звернення до Комітету з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування. Головний посил документа простий: не можна підходити з однією міркою до лікарень у степу та в горах.
Основний аргумент громадськості базується на географії. Путильщина – це високогірний регіон із критичним станом доріг. Уявімо породіллю чи пацієнта з травмою живота, яких потрібно терміново доставити до Вижницької кластерної лікарні. В умовах ожеледиці чи паводку цей шлях займає значно більше часу, ніж дозволяє «золота година» порятунку. Відсутність ургентної допомоги на місці автоматично означає зростання летальних випадків ще на етапі транспортування.
Лише січень цього року став наочним підтвердженням того, чому ці відділення мають жити. До хірургії за один місяць надійшло четверо пацієнтів у критичному стані – з перфоративними виразками та важкими травмами живота. До пологового відділення екстрено потрапили дві жінки з ускладненими пологами та матковою кровотечею. В усіх випадках життя дорослих і дітей вдалося врятувати лише тому, що операційна була поруч, а лікарі – на місці. Якби їх везли за десятки кілометрів, фінал цих історій міг бути трагічним.
Медична спільнота Путильщини вже почала стукати у всі двері. Громада не просить особливих привілеїв – вона просить справедливості та диференційованого фінансування, яке б враховувало не лише кількість пацієнтів, а й стратегічне значення закладу для безпеки цілого регіону.
Сьогодні Путильська селищна рада, як засновник лікарні, визнає, що самотужки утримувати такий штат за кошти місцевого бюджету вкрай важко. Громада – дотаційна, ресурси обмежені. Тому звернення до Києва – це крик про допомогу. І поки чиновники рахують рентабельність, горяни рахують хвилини доїзду «швидкої». І ціна помилки в цих розрахунках – людське життя.
Людмила ФЕДЮК.
