Високогірні громади Буковини – унікальні, але по-своєму складні. Адже на сільських вулицях все меншає молодих облич через безробіття та відсутність перспектив. Чому молодь виїжджає та що потрібно змінити, аби вона бачила майбутнє саме тут? Відповіді на ці запитання 30 липня шукали в Усть-Путильській громаді під час круглого столу «Зайнятість молоді в гірських громадах: виклики і можливості» в межах проєкту «Одна тема – одна громада – одне рішення для всіх». Проєкт у громадах Путильщини реалізовує медіа “Карпати” у співпраці з Українською Асоціацією Медіа Бізнесу.
Зустріч, яка об’єднала громаду
Захід став майданчиком для відкритого діалогу між молоддю, представниками влади, освіти, бізнесу, громадських організацій та місцевими медіа. У залі молодіжного простору, де зазвичай проходять неформальні зустрічі, цього разу лунали серйозні розмови про роботу, освіту, економіку та майбутнє громади.
Більше двох годин промайнули швидко, адже присутні ділилися особистими історіями та озвучували конкретні пропозиції. Учасники не тільки підсвічували проблеми, а й шукали відповіді, що можна зробити вже зараз. Вони аналізували бар’єри до працевлаштування, обговорювали наявні, але часто недооцінені можливості, і спільно формували ідеї, які можуть змінити ситуацію. Голова Вижницької районної військової адміністрації Сергій Чеботар на початку зустрічі наголосив на складності часу, в якому доводиться жити і працювати сьогодні всім:
Він відзначив, що навіть у районній військовій адміністрації нині є вільні вакансії, зокрема, у відділах економічного розвитку, соціального захисту, по роботі з ветеранами. Однак оплата праці не відповідає очікуванням молодих фахівців. І це є однією із найголовніших причин, чому молоді люди виїжджають. Бо вони хочуть мати фінансову подушку безпеки та формувати своє майбутнє вже зараз. А не чекати роками, сподіваючись на ймовірні перспективи.
Ще одна проблема – «заблоковані» робочі місця. Голова Усть-Путильської громади Марія Ілюк підняла тему працевлаштування пенсіонерів. На її думку, потрібно створити механізм часткової зайнятості для людей пенсійного віку, щоб вони могли передавати цінний досвід молодим, але не займали повну ставку роками. Це дозволить оновити кадровий склад і дасть шанс випускникам реалізуватися вдома. «Люди, які працюють у пенсійному віці, безумовно заслуговують поваги і можуть працювати далі. Але на меншу зайнятість, передаючи досвід молоді, яка продовжить цю діяльність. Треба готувати звернення до уповноважених структур, щоб лобіювати інтереси працевлаштування молоді», – зазначила вона.
Голова Усть-Путильської громади Марія Ілюк підкреслила, що у громаді діють два молодіжні простори. Тут постійно відбуваються різні активності. Молодь зацікавлена розвивати громаду, а місцеве самоврядування готове підкласти плече на рівні наявних можливостей.
Вона наголосила на важливості освіти і закликала молодь не відмовлятися від навчання. Адже нині навіть у сільській раді громади є вакансії, які можна зайняти за наявності відповідного диплома.
Можливості, які вже є, але часто непомітні
Одним із прикладів стала діяльність громадської організації «Злагода». Її керівниця Антоніна Скидан розповіла, як у Мариничах на базі соціальної швейної майстерні створили інноваційний коворкінг-простір творчих здібностей і профорієнтації для старшокласників. Там діти навчалися шити, вишивати, мали опановувати основи кулінарії.
Таким чином у громаді поставити за мету зі шкільної парти виховувати майбутні кадри, які зможуть знайти роботу в своєму селі та громаді. Наразі попит на швейні послуги настільки великий, що доводиться запрошувати майстринь з інших сіл. Сьогодні у швейній майстерні є п’ять вільних робочих місць і велика потреба у фахівцях. На початку війни тут навіть шили бронежилети, і молодь брала у цьому активну участь. А на вишивальній інноваційній машинці, встановленій у майстерні, взагалі можна створювати унікальні речі: відтворити автентичні вишиванки, виготовляти мерч, брендовані речі тощо.
Інший шлях утримати молодь – підтримати їхні бізнес-ідеї. На зустрічі прозвучала історія місцевого підприємця Ігоря Скидана, який виграв грант у 12 тисяч доларів, закупив техніку для будівельних робіт та здає її в оренду іншим. Таким чином він забезпечує одних місцевих жителів роботою, а іншим – надає потрібні послуги. «Це гарний приклад, коли грант не просто витратили, а перетворили на стабільний дохід і користь для громади», — підкреслила голова ГО “Злагода” Антоніна Скидан.
Грантову безповоротну допомогу надає і служба зайнятості, якщо молоді люди вирішують відкрити власну справу. Так, один із ветеранів Іван Бубульчук, звільнившись із військової служби, взяв державну допомогу та відкрив точку громадського харчування у Вижниці.
Нові простори та соціальне підприємництво
В Усть-Путильській громаді активно розвивають інфраструктуру для молоді. У Мариничах працює тренажерна зала, яка згодом стане соціальним підприємством – частина доходу йтиме на молодіжні проєкти. На базі Підзахаричівської гімназії готується до запуску столярна майстерня, де хлопці зможуть вчитися ремеслу та, можливо, з часом відкривати власні справи.
Голова громади Марія Ілюк наголошує: “Ми готові допомогти з навчанням, бо бачимо перспективу у виробництві ексклюзивних речей та наданні побутових послуг. Якщо виховати власних майстрів, це стане і робочими місцями, і промоцією громади”.
Частково питання невисоких заробітних плат вирішують у місцевому закладі дошкільної освіти, створюючи гнучкі робочі графіки. Тут керівниця закладу, йдучи назустріч молодим працівникам, дозволяє поєднувати основну зайнятість з додатковою. Тож це спонукає людей залишатися в дошкільній установі та мати кращий дохід. На її думку, такі підходи допомагають утримати людей у громаді.
Ті, що змінюють громаду
Велику увагу приділили прикладам активних молодих людей. 24-річна майстриня Тетяна Кушнір, перебуваючи в декретній відпустці, почала займатися писанкарством та бісероплетінням. Це мистецтво вона опанувала ще у шкільні роки на гурткових заняттях. Сьогодні майстриня має багато замовлень, активно веде сомережі та зізнається, що відчуває потенціал навчати дітей. Бо дуже хоче, щоб ця справа продовжувалася, вдосконалювалася та популяризувала наші традиції. Як рішення – спільно з головою громади обговорили можливість проводити такі майстер-класи на базі молодіжного простору в Розтоках.
Психологиня Стефанія Космацька працює в Розтоківському ЗДО з дітьми з інклюзією. У громаді звернули увагу на її активність та наполегливість, тож із 1 серпня її роботу додатково фінансуватиме окремий проєкт. А сама психологиня долучатиметься до різних молодіжних та освітніх активностей.
Тетяна Скидан із Мариничів, яка зі школи займається музикою, вокалом та хореографією, а зараз здобуває вищу освіту в столиці, запропонувала організовувати благодійні концерти у громаді нового формату. Зокрема, дати шанс тим, хто соромиться вийти на сцену. Такі ініціативи, на думку учасників, не лише розкриватимуть таланти, а й сформують активну спільноту. «Це допоможе тим, хто хотів би спробувати себе у музичному мистецтві, але не наважується. Можливо, хтось із них повірить власні сили і почне розвиватися далі», – аргументувала Тетяна.
Ідею просувати таланти спочатку в межах громади, а далі розвивати на ширше коло, радо підтримали серед учасників зустрічі. А один із студентів Іоанн Дмитрюк додав, що спортивні активності у селах – це також чудовий спосіб організувати вільний час для молоді.
Які рішення вже працюють у громаді?
За підсумками зустрічі сформували кілька рішень, які можуть працювати не лише в Усть-Путильській, а й в інших гірських громадах:
Зустріч в Усть-Путильській громаді показала: проблеми відомі, а рішення реальні й деякі вже почали діяти. Потрібна лише системність та підтримка: як на місцевому, так і на державному рівнях.
І хоча війна накладає обмеження, в Усть-Путильській громаді переконані: розвиток починається з маленьких кроків. А найцінніший ресурс, який потрібно зберегти – це молоді люди. Тож голова громади Марія Ілюк запропонувала провести ще одну таку зустріч із молоддю вже на базі другого молодіжного простору. Адже цього дня відбувся щирий діалог, молоді люди відчули, що їхні ідеї цінні для громади, а самі вони є повноправними учасниками процесу розвитку кожного села та організації.
Алла МЕРЕНЧУК.
Матеріал підготовлено за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу завдяки фінансуванню від Українського Медіа Фонду.
