Чому досвід інклюзивної кімнати в Розтоках варто запозичити
У селі Розтоки Усть-Путильської громади тепер є свій особливий спосіб боротьби з тривогами. При місцевому дитсадку відкрили інклюзивну ресурсну кімнату – простір сили та затишку. Поки що вона єдина така серед навколишніх гірських громад і є прикладом того, як можна закривати критичні потреби дітей навіть у найвіддаленіших куточках Буковини. Ми побували у ресурсній кімнаті та вивчили, наскільки потрібна така послуга у Розтоках.
Ідея виросла з порожнього класу
Порожній ще пів року тому нульовий клас сьогодні – це яскрава та затишна кімната, де нас зустріли усміхнені маленькі відвідувачі разом із наставниками. Проєкт вдалося реалізувати за підтримки грантових коштів. Проте самі розтоківчани кажуть: грант – це лише частина справи, адже в кімнату вкладена душа всієї громади. Підготовка тривала три місяці – весь вересень, жовтень та листопад. Історія створення кімнати почалася з ініціативи Стефанії Космацької, яка зараз працює психологинею проєкту та асистенткою дитини.
– Я давно виношувала ідею подібного простору. Тим більше, що після скорочення нульового класу при садочку залишилося вільне приміщення. Мені запропонували перенести туди робочий кабінет, і тоді виникла думка: у нас є діти з особливими потребами, я постійно брала їх на індивідуальні заняття, але мені катастрофічно не вистачало обладнання. Свою першу проєктну заявку я презентувала на Хакатоні ідей від USAID DOBRE. Тоді вона не пройшла, але там я познайомилася з Антоніною Скидан, головою ГО “Злагода” у нашій громаді. Пізніше вона запропонувала спільно подати цю ідею на конкурс малих грантів, і ми таки виграли, – згадує Стефанія Космацька.
Грантових коштів на все не вистачило, тому громада взялася за роботу власноруч. Ремонт фінансували батьки вихованців садочка, вони ж вклали свій час і сили в декорування стін. Місцеве самоврядування профінансувало матеріали, а волонтер Роман Пилихач надав сучасний тренажер та багато розвивальних іграшок.
Арсенал для релаксу та розвитку
Сьогодні кімната наповнена обладнанням, яке перетворює ігри на терапію. На сенсорному столику для пісочної терапії можна «закопати» всі свої хвилювання. Сухий басейн та вігвам стали ідеальними зонами, щоб «сховатися» від світу та просто релаксувати. Крісло-кокон та м’які пуфи чекають на тих, кому потрібно обійняти щось затишне. Для фізичного переключення є балансуюча дошка, спеціальна доріжка та іграшки для розвитку дрібної моторики.
Директорка Розтоківського дитячого садка Світлана Журавець зазначає, що позитивні зміни вже очевидні:
– Ми бачили потребу в окремій роботі з деякими дітками. Навіть зараз є малюки, яким ще не встановлено інвалідності, але батьки вже обстежують їх, щоб вчасно виявити діагнози. Наприклад, у нас є хлопчик Даміан, який вже чекає на Стефанію Мирославівну і сам проситься в кімнату. Є ще хлопчик, який зараз на етапі встановлення групи, він з сестричкою щодня приходить сюди. Приходять навіть діти з сусідньої Івано-Франківщини.
Для багатьох родин ресурсна кімната стала єдиним місцем, де дитина може отримати кваліфіковану допомогу без частих поїздок до райцентру. Алла Томнюк, мама маленького Даміана, розповідає:
– Моя дитина – аутист. Альтернатив у селі немає, а коштів возити сина у Путилу чи Вижницю просто не вистачить. А тут він і відпочиває, і займається, йому дуже подобається. Це велика підтримка, адже вдома у нього ще двоє старших братів. Та й у садочку вихователям з ним буває важко, діткам іноді заважає на заняттях, а тут він знаходить спокій.
Підтримує її і Уляна Чев’юк, мама восьмирічної Богданки:
– Ця кімната дуже допомагає таким, як ми. Донька ходить до школи, а після уроків одразу біжить сюди. Раніше ми постійно їздили на реабілітації, вона була завжди зі мною. Тут вона без проблем спілкується з дітьми, навіть старшими. Цей простір говорить сам за себе.
Мама 11-річної Богданки Олена Степан також задоволена, що її дочка має де проводити час після уроків. Дівчинка є найменшою серед шістьох братів і сестер. Попри вроджений синдром Дауна Богданка дуже дружелюбна, товариська та щира дівчинка. І спілкування з іншими йде їй на користь, тут вона розвивається бере участь в іграх та виконує різні вправи.
Більше, ніж просто ігри: соціальна місія
Кімната працюватиме не лише як ігровий центр. До кінця проєкту тут надаватимуться безплатні соціальні послуги для вразливих категорій: дітей з інвалідністю, сімей у складних життєвих обставинах, дітей-сиріт, дітей з родин загиблих захисників. Та й взагалі для всіх, хто відчуватиме потребу підтримки та затишку.
Ірина Дойчук, соціальна педагогиня Розтоківського ліцею, часто співпрацює з Стефанією Космацькою, готуючи спільні заходи та події. Вона наголошує на важливості співпраці:
– У нас багато дітей з особливими освітніми потребами, дітей військових. Нещодавно ми проводили зустріч із батьками таких діток, і вони щиро відкрилися – розповідали, як би хотіли, щоб до їхніх дітей ставилися в суспільстві. Тут дітям комфортно, кімната дарує емоції, які не знайти деінде.
Проєкт завершиться, а ресурсна кімната діятиме далі
Голова ГО «Злагода» Антоніна Скидан, організація якої працює в межах грантової програми, співпрацюючи з ЮНІСЕФ Україна, Мінсоцполітики та Фондом захисту осіб з інвалідністю пояснює, що вибір Розтоків для створення такого простору був не випадковим. Це велике за чисельністю населення село, де офіційно проживає 15 дітей з інвалідністю – для гірської місцевості це значна цифра. До того ж, ця кількість збільшується.
– Нашим пріоритетом було те, щоб діти з інвалідністю були охоплені інклюзивним навчанням, – каже Антоніна Олександрівна. – У Розтоківському садочку був хлопчик, взагалі не залучений до індивідуального навчання. Через відсутність асистента вихователя такі діти виховуються разом з іншими, що часто ускладнює освітній процес для всіх. Я поставила за мету полегшити цю ситуацію і для закладу, і для батьків. Саме тому було резонно облаштувати ресурсну кімнату саме тут.
Простір став порятунком і для внутрішньо переміщених родин. Антоніна розповідає історію бабусі, яка переїхала до громади з онуками з Одеської області. Коли дітей запропонували влаштувати до садочка, з’ясувалося, що одна з дівчаток потребує детального обстеження. Зараз дитину оглядають медики, щоб встановити діагноз та групу інвалідності, а поки триває цей складний процес, вона вже має змогу відвідувати ресурсну кімнату.
За п’ять місяців роботи проєкт охопив всіх дітей не лише дітей з особливими освітніми потребами, а й дітей загиблих та чинних військових.
– Ми залучали родини на спільні заходи, а якщо в родині кілька малюків – запрошували всіх, – зазначає голова ГО «Злагода». – Тут вони по-справжньому щасливі, бо нарешті можуть вільно проявляти свої емоції. Хоча активна фаза проєкту триває до серпня, кімната однозначно працюватиме й далі. Ми вже надаємо тут чотири види соціальних послуг і бачимо величезні перспективи. Сьогодні держава розширює мережу надавачів таких послуг, тож ми сподіваємося на продовження грантової підтримки.
Стратегія стійкості: від однієї кімнати до мережі в громаді
Більше того, команда вже готується до нового виклику. Буквально днями оголосили експериментальний державний проєкт із надання освітніх послуг дітям з інвалідністю, які взагалі не охоплені дошкільною освітою. Тобто тих, які знаходяться вдома, перебувають в кріслі колісному чи взагалі не рухаються.
– Ми зі Стефанією Мирославівною плануємо вивчити запит не лише по нашій громаді, а й по всіх високогірних громадах Путильщини. Адже наша організація має право надавати послуги в суміжних громадах, а вони можуть призначати фахівців зі свого боку. Для нас це абсолютно новий досвід, але ми готові пробувати, – додає Антоніна.
Успіх у Розтоках уже запустив “ланцюгову реакцію” створення затребуваних та цікавих дозвільних і освітніх послуг у селах громади. Так, під час зустрічі з молоддю в Усть-Путилі, яку організувало медіа «Карпати» влітку минулого року, молодіжні активісти з Мариничів озвучили мрію про власний центр. Їхню ідею громада підтримала, тож зараз у Мариничах на базі сільської бібліотеки створюють сучасний артпростір. Для нього вже закупили меблі, і як тільки встановиться погода, завершать роботи він запрацює за підтримки Центру культури і дозвілля.
А в самій Усть-Путилі робота кипить над ще одним об’єктом – артпростором при художній школі. Він буде орієнтований на дітей із родин у складних життєвих обставинах та дітей, позбавлених батьківського піклування. Там працюватиме психолог Вероніка Скидан, а місцеві майстрині проводитимуть майстер-класи.
Так маленька ресурсна кімната у Розтоках стала початком великої моделі стійкості, доводячи: навіть у високих горах можна створити умови, де кожна дитина відчуває себе захищеною.
Створення ресурсної кімнати в Розтоках – це частина великої трансформації соціальної сфери Чернівецької області. Сьогодні громади Буковини шукають власні шляхи, як забезпечити дітей допомогою там, де великі центри недосяжні через відстань чи складний рельєф. Наразі в області діє понад 30 Інклюзивно-ресурсних центрів. Проте досвід гірських районів показує, що одного центру на всю громаду замало. Тому такі «точкові» проєкти, як у Розтоках, стають критично важливими – вони наближають послугу безпосередньо до дому дитини.
Людмила ФЕДЮК.
Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Посилення стійкості українських медіа», який реалізується Фондом Ірондель (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity). Висловлені погляди є виключно поглядами авторів і не обов’язково відображають позицію ФОНДУ ІРОНДЕЛЬ або IRMI.
