День Гідності та Свободи. Вже 12-ту річницю відзначають українці з того часу, як молодь вийшла у столиці, аби сказати своє «Так!» європейському майбутньому. І ми згадуємо, шануємо, але, на жаль – знову боремося… На цей раз вже не гаслами, а зброєю, а на захист рідної землі піднялися усі – від сходу до заходу, від півночі до півдня.
На центральній площі Путили перед обличчями Героїв на Алеї Слави зібралися жителі Путильщини, щоб вшанувати цю закарбовану кров’ю і боротьбою дату. Представники Путильської селищної ради та голова Вижницької РВА Сергій Чеботар вшанували пам’ять загиблих та подякували усім захисникам, які стоять сьогодні.
Виконавча директорка БО «Волонтери Путильщини» Оксана Забродоцька, як ніхто, знає всіх полеглих Героїв, родини захисників, спілкуючись з ними у волонтерських колах. І вона закликала єднатися, бо разом вистоїмо.
Тут лунали дитячі голоси, випрошуючи у Бога світлої долі своїй державі. А десь (зовсім не в паралельному всесвіті, а в цілком нашому сьогоденні) корупціонери гребуть грошей вже не купюрами, а, здається – на вагу, кілограмами. Соцмережі рясніють кольоровими фото ящиків грошей, які справляють на зморених усіма викликами українців ефект червоного рядна… І не зневіритися нам допомагають лише ці щирі дитячі серця, які вірять у правду і справедливість. І воїни, які не мають часу грати у підкилимні ігри, бо виборюють ціною життя волю. І діти, які співають…
А знаєте, яка вона – українська пісня? Вона лунає з уст дитини, яка чекає з фронту батька. Вона в заплаканих очах дочки, яка буде довіку бачити тата лише на портреті. Усміхнений, світлий, але вже ніколи її не пригорне… Це пісня з уст дітей, війна у яких забрала дім. Але вони – в іншому куточку України продовжують співати. Під пісню чужого сина, чийсь батько зрадливо змахуючи сльозу, гладить свого… на портреті…
Щоразу, буваючи на таких заходах, я гублюся серед цих неймовірно сильних емоцій та енергій. Бо крізь сльози і біль, крізь виклики ми продовжуємо жити, і одні морально витягують інших. А потім усі збираємо себе по частинах і ще з більшим ентузіазмом рухаємося вперед. Бо що може зламати українців, які хочуть перемогти? Єдина сила, здатна зламати українців, які хочуть перемогти, – це вони самі, якщо дозволять внутрішній незлагоді, зневірі та корупції розірвати критично важливу єдність.
Людмила ФЕДЮК.
