Минулої осені, працюючи над темою земельних прав учасників бойових дій у межах програми від інституту “Molfar Intelligence Institute”, я поставила собі за завдання: з’ясувати, чи реально учасникам бойових дій (УБД) отримати законні сотки в горах Путильщини. Проте розслідування швидко наштовхнулося на зачинені двері законодавства – війна фактично «заблокувала» приватизацію на рівні держави. Але за сухими формулюваннями та офіційними відмовами стоять живі історії людей, бюрократичні пастки та питання соціальної справедливості, яке тільки починає загострюватися.
Між потребою та зневірою
Спілкуючись із нашими захисниками безпосередньо з передової та в тилу, я побачила, що за кожним запитом на землю стоїть конкретна життєва драма. Для багатьох свій клаптик землі – це не просто пільга, а єдина можливість почати цивільне життя з нуля.
Один із бійців, з якими я спілкувалася, розповів про свою мрію: він хоче отримати ділянку під будівництво гаража біля центральної дороги. Рідна хата розташована в горах, куди в негоду не заїде транспорт. Для нього гараж внизу – це не розкіш, а життєва необхідність, можливість залишити автівку там, де є хоч якийсь проїзд, аби мати зв’язок із цивілізацією.
Інший захисник зізнається: у нього взагалі немає жодної власної нерухомості чи землі. «Я повернуся і хочу знати, що мені є де будуватися, що в мене є свій фундамент», – каже він. Проте поруч із ними є й ті, хто взагалі не подавав жодної заяви. «Не вірю, що щось дадуть. Тільки дарма час витратиш на ці кабінети», – цей скептицизм є чи не найсильнішим ворогом ветеранської політики на місцях.
Що кажуть цифри: звіт громад Путильщини
Щоб зрозуміти, наскільки обґрунтована ця зневіра, я надіслала запити до місцевих рад. Результати показали, що громади працюють у режимі «накопичення».
Путильська селищна рада виявилася найбільш завантаженою. З 24 лютого 2022 року сюди звернулися 22 учасники бойових дій. Люди просять землю під будівництво, ведення селянського господарства та сінокосіння. Наразі шістьом захисникам вдалося надати ділянки в оренду для сінокосіння – це легальний шлях обійти заборону на приватизацію, давши людям право користуватися землею вже зараз. Решта 16 заяв взяті до відома. Станом на 1 січня 2026 року в офіційній черзі на будівництво житла тут перебуває 16 осіб. Громада пропонує ветеранам вільні ділянки для випасу худоби, місцевих програм щодо грошової компенсації замість землі тут не приймали.
В Усть-Путильській сільській раді ситуація скромніша: за період війни надійшло п’ять заяв. Всі вони взяті до відома та внесені до спеціального журналу реєстрації. Відповідь лаконічна: розгляд буде не раніше ніж через місяць після завершення воєнного стану. Альтернативних програм підтримки тут також немає.
Конятинська сільська рада отримала три звернення. Тут діють суворо за буквою закону – надають офіційні відмови, посилаючись на Земельний кодекс. Проте саме в цій громаді голова зайняв активну позицію: оскільки землю дати не можуть, тут створили місцеву програму підтримки родин військових. Голова переконаний, що ті, хто відвоював, потребують адаптації та соціальної опіки вже сьогодні через втрату здоров’я та складний психологічний стан.
«Паперові гектари»: чому вільна земля не завжди є благом
Аналізуючи протоколи сесій, я помітила парадокс: люди частіше відмовляються від права власності на землю. Через впровадження мінімального податкового зобов’язання та ускладнення бюрократичних процедур, багато власників вирішили, що простіше відмовитися від паю, ніж платити за нього податки, не маючи можливості обробити. А хтось просто виїхав і не бачить у планах повертатися…
Здавалося б, земельний фонд громад поповнюється. Але якщо зазирнути в кадастрові карти, стає зрозуміло, що це за «скарби» (до речі, під час воєнної стану в кадарстрові карти заглянути – заборонено). Найчастіше це землі для сінокосіння та випасання худоби, розташовані високо в горах або на крутосхилах, куди не заїде жоден транспорт. Вони вкриті чагарниками та самосівом.
І тут криється головна ілюзія підтримки. Формально сільрада виконує обов’язок: земля є, фонд поповнюється. Але де-факто захисникам запропонують саме ці високогірні сінокоси. Без елементарної інфраструктури – хоча б гравійного покриття доріг – такі ділянки стають мертвим вантажем. Для захисника, який розраховує на реальний актив, такий наділ залишається лише красивим рядком у паперовому витязі.
Юридичний гайд: що варто знати і як діяти вже зараз?
Щоб розставити всі крапки над «і» у питаннях, які заплутали учасників бойових дій, ми звернулися до юристки, завідувачки сектору “Путильське бюро правничої допомоги” Тетяни Різак.
– Тетяно, чи діє зараз заборона на безоплатну передачу земель у приватну власність?
– Станом на січень 2026 року загальна заборона на безоплатну приватизацію землі в Україні продовжує діяти. Це обмеження встановлено підпунктом 5 пункту 27 розділу Х “Перехідні положення” Земельного кодексу України на період дії воєнного стану.
– Які саме категорії земель наразі взагалі неможливо отримати, а щодо яких є виключення?
– Повністю заборонено безоплатне отримання нових порожніх ділянок для особистого селянського господарства, садівництва, дачного чи житлового будівництва («з нуля»). Виключення становлять лише випадки підтвердження вже існуючих прав: оформлення землі під офіційно зареєстрованою власною нерухомістю (будинками, гаражами), приватизація ділянок, наданих у користування до 2002 року, та виділення в натурі земельних паїв за сертифікатами.
– Чи є сенс ставати у черги зараз, якщо все заморожено?
– Формальні черги продовжують юридично існувати та поповнюватися. Подання заяви зараз – це інструмент фіксації вашого пріоритетного права. Це дозволить реалізувати його першим одразу після офіційного скасування воєнного стану. Органи місцевого самоврядування реєструють клопотання, фіксуючи черговість на майбутнє.
– На які типи ділянок та площі має право учасник бойових дій? Чи це правило «одна ділянка в одні руки»?
– Ні, це не одна ділянка взагалі. УБД має право на безоплатне отримання по одній ділянці кожного виду цільового призначення: до 2 га для ОСГ, до 0,12 га для садівництва та від 0,10 до 0,25 га для будівництва будинку (залежно від типу населеного пункту). Тобто можна поетапно отримати у власність до 5-6 наділів для різних потреб у межах встановлених норм.
– Як самостійно перевірити наявність вільних ділянок, якщо кадастрова карта закрита?
– Найбільш дієвим методом є подання офіційного запиту на публічну інформацію до громади. Вони зобов’язані надати дані про незайняті ділянки протягом 5 днів. Також можна звертатися до сертифікованих землевпорядників, які мають фаховий доступ до реєстрів.
– До якого органу звертатися в першу чергу?
– В першу чергу – до місцевої ради територіальної громади через ЦНАП. Після земельної реформи більшість земель перейшли у комунальну власність, і саме громада є головним розпорядником території.
– Який пакет документів треба підготувати вже зараз, щоб бути готовим до зняття обмежень?
– Копії паспорта, ІПН та посвідчення УБД. Також необхідно розробити графічні матеріали (викопіювання) із зазначенням бажаного місця розташування ділянки. Якщо претендуєте на землю під власною нерухомістю – додайте документи про право власності на будинок.
– Чи передбачена грошова компенсація, якщо вільної землі в громаді немає?
– На загальнодержавному рівні обов’язкової прямої грошової компенсації станом на січень 2026 року законом не передбачено. Місцеві громади можуть приймати власні програми, але частіше вони орієнтовані на фінансову допомогу, ніж на виплати замість землі.
Далі буде…
Ця публікація – лише початок великої роботи. Ми з колегами продовжимо моніторинг: надалі будемо спілкуватися з учасниками бойових дій, чути їхні реальні проблеми та запити. Тож беремо під журналістський контроль земельний фонд наших громад та будемо ретельно вивчати його зміни: хто отримує землю в оренду, як змінюється статус ділянок, від яких відмовляються власники, та чи з’являється у громад інфраструктурний план для майбутньої співпраці з учасниками бойових дій. Наша мета – аби законне право захисника не залишилося «паперовим гектаром».
Тема тільки починається. Стежте за оновленнями.
Людмила ФЕДЮК.
