З метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де може застосовуватися праця осіб з інвалідністю, а також займатися підприємницькою чи іншою індивідуальною діяльністю відповідно до законодавства України.
Відмова в укладенні трудового договору, звільнення за ініціативою власника або уповноваженого ним органу з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи його стан здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших працюючих осіб або продовження трудової діяльності загрожує погіршенню здоров’я осіб з інвалідністю.
Згідно із ст. 19 Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства самостійно працевлаштовують осіб з інвалідністю. Із цією метою вони можуть звертатися із заявками про вакансії до служби зайнятості. Підприємствам, які планують працевлаштовувати осіб з інвалідністю, не зайвим буде нагадати низку положень чинного законодавства, що визначають особливості відносин з такими особами, а саме:
– не встановлюється випробувальний термін при прийнятті на роботу осіб з інвалідністю, які направлені на роботу (ст.26 КЗпП України);
– якщо стан здоров’я особи з інвалідністю перешкоджає виконанню його трудових обов’язків, такий працівник має право достроково припинити укладений з ним строковий трудовий договір (ст. 39 КЗпП України);
– учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, особи з інвалідністю внаслідок війни мають переважне право залишення на роботі (ст.42 КЗпП України);
– робота осіб з інвалідністю в нічний час допускається тільки за його згоди й за умови, що не суперечить медичним рекомендаціям (ст.55 КЗпП України);
– працівники, які потребують за станом здоров’я надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за їх згодою на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку (ст.170 КЗпП України);
– за вимогами індивідуальної програми реабілітації працівника – особи з інвалідністю йому може встановлюватися режим роботи на умовах неповного робочого дня (робочого тижня) та пільгові умови праці. Залучення осіб з інвалідністю до надурочних робіт без ]х згоди не допускається (ст.172 КЗпП України).
Законом України «Про відпустки» визначено особливості надання відпусток таким категоріям працівників: надається щорічна основна відпустка інвалідам І і ІІ групи – 30календарних днів, інвалідам ІІІ групи – 26 календарних днів, відпустка без збереження заробітної плати інвалідам І і ІІ групи – не більше як 60 календарних днів, інвалідам ІІІ групи – не більше як 30 календарних днів.
Важливо, що підприємства, установи, організації та підприємці, які використовують працю осіб з інвалідністю, мають створити для них умови праці з урахуванням рекомендацій МСЕК (з 01 січня 2025 року МСЕК замінено експертною командою лікарів) та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників. Для цього, при укладенні трудового договору громадяни з інвалідністю мають надати роботодавцеві, серед іншого, документи про встановлення інвалідності та індивідуальну програму реабілітації.
Для роботодавців, які працевлаштовують осіб з інвалідністю, діє пільговий розмір єдиного соціального внеску – 8,41% бази нарахування. У 2025 році, як і в минулі роки, усі роботодавці мають виконувати нормативи створення робочих місць для працівників з інвалідністю. Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, – у кількості одного робочого місця. Виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування роботодавцем осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним. За кожне робоче місце призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте людиною з інвалідністю сплачуються штрафні санкції.
Слід зазначити, що з серпня 2023 року запроваджено урядову програму надання компенсації роботодавцям витрат на облаштування робочих місць для людей з інвалідністю, відповідно до якої на сьогодні надається компенсація фактичних витрат за облаштування одного робочого місця особи з інвалідністю І групи в розмірі до 120 тис. грн (15 розмірів мінімальної заробітної плати) та особи з інвалідністю 2 групи – до 80 тис. грн (10 розмірів мінімальної заробітної плати). Компенсації надаються регіональним центром зайнятості відповідно до Порядку затвердженого Постановою КМУ від 22 серпня 2023 року №893 «Деякі питання надання компенсації фактичних витрат за облаштування робочих місць/місць провадження господарської діяльності/незалежної професійної діяльності для осіб з інвалідністю».
Відповіді на найактуальніші питання застосування трудового законодавства, зокрема і у воєнний час, можна отримати на інформаційному порталі Держпраці: pratsia.in.ua
Параска МИТРОФАН,
головна державна інспекторка
відділу праці Управління інспекційної діяльності
у Чернівецькій області
Південно-Західного міжрегіонального
Управління Держпраці.
