У Селятинській громаді попрощалися з прикордонником Миколою Бечкою
Селятинська громада знову одяглася у чорне. Укотре гіркий біль втрати пронизує серця жителів, які знову і знову збираються вздовж доріг, щоб зустріти своїх кращих синів «на щиті». У вівторок, 17 березня, рідна земля прийняла у свої обійми майстра-сержанта Бечку Миколу Петрович – людину, чиє життя було нерозривно пов’язане з кордоном, і чиє серце зупинилося, захищаючи державну межу на сході. Прикордонник із стажем служби у чверть століття загинув 11 березня під час виконання бойового завдання на Харківщині.
Микола Петрович Бечка народився 25 грудня 1975 року. Свою трудову діяльність він розпочав у цивільній сфері, працюючи в школі. Проте згодом змінив фах, присвятивши все подальше життя службі в органах охорони державного кордону.
Загалом службі в Державної прикордонної служби України Микола Бечка віддав 25 років. Значну частину цього терміну він працював у підрозділах Чернівецького прикордонного загону, зокрема у відділах «Селятин» та «Шепіт». Колишні колеги та командири характеризують його як дисциплінованого та виконавчого військовослужбовця. А родич і за сумісництвом колишній начальник у прикордонних військах Дмитро Ліска пригадує, що на Миколу можна було покластися у всьому. Відповідальний, товариський, сумлінний…
З початком повномасштабного вторгнення підрозділи прикордонників були залучені до оборони країни на найбільш загрозливих напрямках. У 2022 році майстра-сержанта Миколу Бечку перевели на схід України.
Останнім місцем служби інспектора прикордонної служби військової частини 9937 став Чугуївський район Харківської області. 11 березня 2026 року поблизу населеного пункту Варварівка Микола Бечка загинув у бою з російськими окупантами. Лише за кілька місяців до цього, у грудні, йому виповнилося 50 років.
Військова справа стала для родини Бечків професійною традицією. Син загиблого захисника, Роман, також є кадровим військовослужбовцем і наразі проходить службу в прикордонних військах. А ще два племінники захищають зараз Україну.
За свідченнями родичів останній раз Микола Бечка виходив на зв’язок із дружиною Марією ввечері напередодні загибелі. У вересні 2025 року, під час останньої відпустки, він побачив свою онучку Софійку, яка народилася в доньки Віри, що наразі проживає у Польщі.
Провести військовослужбовця в останню дорогу прийшли рідні, односельці, представники місцевої влади та делегація прикордонників із відділів «Селятин» та «Шепіт». Поховали Героя у його рідному селі Плоска. Під звуки військового салюту та державного гімну земля прийняла свого захисника. Тепер він навічно став у стрій небесного гарнізону, залишивши по собі не лише роки бездоганної служби на кордоні, а й гідне продовження у синові-воїні.
Кажуть, що прикордонники не йдуть зі служби – вони просто переходять на інший рубіж. Віднині Микола Бечка триматиме небо над рідною Селятинською громадою, а пам’ять про його відданість та щирість житиме в серцях односельців та в очах маленької онучки, якій обов’язково розкажуть, ким був її дідусь.
Людмила ФЕДЮК.
