Страшна і трагічна звістка сколихнула Селятинську громаду. Гіркий біль, сум проникає до глибини. Прокляті вороги продовжують свої чорні жнива. Гине цвіт української нації, якому б жити і розбудовувати свою державу.
ХАРЮК Руслан Васильович з Лустуна (Плосківський старостинський округ) ще так багато планував встигнути… Разом із побратимами перемогти проклятого ворога, повернути мир Україні, повернутися додому і збудувати власну родину. Відсвяткувати у грудні молодий 30-річний ювілей. Але не судилося… 27 червня 2024 року він героїчно загинув поблизу населеного пункту Сокіл, Покровського району, Донецької області внаслідок мінометного обстрілу регулярних військ російської федерації. Отримав травми, несумісні з життям і гідно віддав його за наш спокій і майбутнє.
Наш борг перед Русланом і такими Героями як він – буде вічним. З покоління у покоління українці мають пам’ятати їхні імена. Людей, які теж хотіли жити, працювати і радіти життю. Руслана теж чекали вдома – мама Олена Андріївна, як змалку виховувала його сама (а вже пізніше з другим чоловіком). Він був єдиним сином у своєї мами – надією, втіхою і опорою. Хлопець звик до праці змалку. Тож навіть мобілізували його до лав ЗСУ із Києва, де він працював. Не ховався, не чекав, що хтось піде замість нього. У перші дні війни 27-річний хлопець гідно прийняв виклик дійсності. Він був надійним плечем побратимам, разом вони пройшли чимало гарячих точок фронту, пережили складних моментів. Але додому Руслан повернеться не з перемогою, а на щиті…
Про час прибуття і зустріч полеглого у бою Героя органи місцевого самоврядування Селятинської громади повідомлять додатково.
