Журбою заполонив серпень прекрасні гори, загорнув чорною пеленою родинне обійстя і оселився вічною тугою у серцях найрідніших. Не стало Героя, господаря, чоловіка, батька, брата, сина ЛІКАРЯ Василя Васильовича з Путили (хутір Храбусна). Війна чорним птахом увірвалася в родину Лікарів і забрала мужнього воїна, який перебував на фронті з перших днів повномасштабного вторгнення російського агресора.
Вже у березні 2022 року Василь пішов служити добровольцем. Приїжджав у відпустки, але мало розповідав про службу. Намагався більше часу проводити з рідними, говорити про своє. Під час служби відзначився сумлінністю та відданістю спільній справі. За це й отримав ряд відзнак від командування своєї військової частини А 7186, командування Сил територіальної оборони ЗСУ, почесну нагороду “Знак 93 об ТрО”. Цього року навесні під час ведення бойових дій отримав поранення. Місяць перебував на реабілітації. За день до Великодня повернувся на службу.
Загинув Василь Лікар 9 серпня в зоні бойових дій. Того ж дня говорив з сестрою, потім з дружиною. А вже о 18 годині рідних сповістили про смерть Захисника.
Говорив – і не міг наговоритися, пригадують рідні. Ніби серце віщувало, що кохана дружина Наталія чує його голос востаннє. Не дочекалися люблячі серця відсвяткувати свій 20-річний ювілей подружнього життя всього місяць. Не встиг відзначити Василь і свій 45-річний ювілей восени. Осиротіли дітки Христина та Максим, втратив свого люблячого дідуся маленький онучок Марко, який, як дві краплі води, схожий на Василя. Не стало в стареньких батьків Агафії та Василя, які розміняли вже восьмий десяток, дбайливого і люблячого сина…
Неможливо виміряти глибину горя від втрати, кого любиш, ким дорожиш, хто є цілим всесвітом для тебе. Таким всесвітом для своїх рідних був путильчанин Василь Лікар. Та тепер він буде оберігати свою родину з Небесного Легіону. Бо його мужнє і віддане серце завжди буде в пам’яті всіх рідних і близьких. Всіх тих, за кого він віддав життя. Вічна слава і шана Герою!
Кор. “Карпат”
