З архіву “Карпат”
Війна продовжує забирати найкращих… Додому на Путильщину на вічний спочинок траурні кортежі повернули двох захисників. 31 січня 2024 року в Донецькій області загинув КРИСОВ Павло Анатолійович із села Розтоки Усть-Путильської громади.
Чоловік був корінним одеситом, але понад 20 років прожив у горах. Тут у Розтоках одружився, разом із дружиною виховували сина-інваліда. Односельці відгукуються по чоловіка, як про надзвичайно працьовиту, щиру та життєрадісну людину. Все вмів зробити, всім допомогти.
Рік тому страшна біда сколихнула цю родину. Раптово від інсульту померла дружина. Аби не збожеволіти від горя Павло добровольцем пішов на війну. А опіку над сином-інвалідом взяв його старший зведений брат. На захисті Україні чоловік пробув майже рік, але на жаль, не судилося повернутися з перемогою.
Майже рік безвісти зниклим вважався КОЧИРГАН Павло Васильович із села Киселиці Путильської громади. Він загинув ще 18 лютого 2023 року на Донеччині, однак лише через рік інформацію про його смерть офіційно підтвердили. Мобілізувався чоловік 12 січня минулого року і прослужив всього місяць. Після цього родичі отримали сповіщення про те, що від 24 лютого 2023 року його вважали безвісти зниклим під Бахмутом.
Останні роки життя Павло проживав у Києві, мав цивільну дружину. В Киселицях залишилися сиротами троє неповнолітніх дітей від першого шлюбу. Осиротіла велика родина – брати та сестри, серед яких він був найстаршим. Три його брати також перебували в лавах ЗСУ. Нині Юрій та Василь отримали відстрочку, а Микола продовжує служити, адже восени уклав контракт із ЗСУ. В юності Павло отримав травму, після якої чоловікові призначили пожиттєво ІІІ групу інвалідності. Але свій військовий обов’язок перед Батьківщиною він виконував, незважаючи ні нащо.
7 лютого 2024 року в жалобі горяни зустріли своїх захисників та віддали останню шану Героям. Вічна шана і слава мужнім захисникам, найщиріші співчуття родинам Героїв!
Людмила ФЕДЮК.
