за тиждень до 28-річчя
З архіву “Карпат”
Вкотре нестерпний біль обпікав серце усім, знову траурний кортеж супроводжував до вічного спочинку Героя-захисника у Селятинську громаду. Попри те, що падав рясний дощ, люди на колінах зустрічали МОЦКА Миколу Костянтиновича від Берегомета і до рідного Шепота.
Миколу в селі знали як щирого і сумлінного чоловіка, який завжди усіх підтримував і допомагав. Чорне горе огорнуло родину, оніміли від болю батьки Костянтин та Василина. Вони вже знають, як це – втрачати кровинку, бо у дитинстві у вогні загинули двоє їхніх дітей. Не висихають очі від сліз у сестер Алли, Марини та Інни. Провести Миколу в останню дорогу приїхав брат Костянтин та племінник Юрій, які нині теж служать в ЗСУ. Сиротами на цьому світі залишилися дружина Інна та маленька донечка.
У скорботі й працівники Шепітського лісництва філії «Путильське лісове господарство», де Микола останній рік працював лісником. Згадують його, як професіонала своєї справи, який відповідально та наполегливо виконував службові обов’язки. Був чесним і совісним. Тому, коли отримав повістку, в березні цього року, без вагань став до лав захисників. Під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Богданівка Донецької області, 5 травня, старший солдат, військовослужбовець військової частини А3892 Моцко Микола віддав своє молоде життя.
12 травня 2023 року він міг святкувати своє 28-річчя. Міг би ще жити і працювати, виховувати доньку, а, може, й сина… Але зловісна війна зруйнувала світлі мрії, натомість подвиг нашого земляка назавжди закарбується у серцях усіх, хто його знав. Щирі співчуття родині і світла пам’ять Герою. Дякуємо за те, що наближаєте мир, пробачте, що такою ціною…
Людмила ФЕДЮК.
