З архіву “Карпат”
В людей сум і сльози на обличчі та туга на душі. Скільки ще привезуть таких героїв? Скільки поляже їх на полі бою? Чому замість мирного й спокійного життя довелося брати до рук зброю й ставати на захист держави, її територіальної цілісності та незалежності. Тому, що вони захищають свою землю, домівку, родини, свою Україну.
У неділю, 12 грудня 2022 року, в селі Конятин попрощалися з односельчанином, героєм-захисником Кишляком Василем Васильовичем. Солдат військової частини А4267 загинув сьомого грудня під час виконання бойового завдання при мінометному обстрілі поблизу населеного пункту Білогорівка, Донецької області. Йому назавжди залишиться 55.
Василь Васильович був майстром на всі руки, людиною щедрого серця з почуттям обов’язку. Багатьом односельчанам допомагав у будівництві будинків. Люди відгукуються про нього як про доброго та спокійного чоловіка. Ніколи не відмовляв нікому в допомозі. Любив своє село, любив життя.
В жалобі село, подвір’я, хата, родина. В невимовній тиші дружина Галина Василівна, сини Павло та Іван. Все навколо нагадує про його роботящі руки. Тепер вони проводжають його туди, де вічний спокій. Падає рясний дощ. Здається, всі сльози землі ллються за героєм Василем. Аж ось розпогодилося й на хвильку виглянуло сонце. Воно ніби теж хочеться попрощатися з Героєм. Та ми знаємо, що герої не вмирають. Вони назавжди залишаються жити в наших серцях. Вічна слава та пам’ять українському воїну Кишляку Василю.
Валерій КИВЕРО.
