Там, де традиції предків живуть донині, школа стає чимось більшим, ніж просто заклад освіти. Вона перетворюється на колиску ідентичності. Саме такою атмосферою було пронизане засідання педагогічної спільноти «Гірська школа як оберіг духовності та гуцульських ремесел», що відбулося 12 травня на базі Філії Замогильна гімназія ОЗ “Дихтинецький ліцею”.
Маленький, але фаховий колектив професійно підготувався, щоб зустріти колег – педагогинь-організаторок із Путильської громади та поділитися власним досвідом. Педагогиня-організаторка гімназії Валентина Труфин яскраво та музично представила візитівку школи. А завідувачка Галина Труфин детально розповіла про діяльність закладу, який працює з 1920 року. Сьогодні тут працюють 13 вчителів, виховуючи 34 дітей. Саме така низька кількість гімназистів і провокує у майбутньому пониження ступеня закладу. Зокрема, вчителька початкових класів Світлана Федорчак розповіла про те, що у гімназії вже працюють класи-комплекти. У зв’язку з демографічною ситуацією, у 2023-2024 роках утворили такий клас-комплект, який існує і нині.
Працювати в такому класі складно і вчителям, і дітям. Адже протягом уроку звучать пояснення та приклади то для одного класу, то для іншого. А школярі мають швидко зосереджуватися на власних завданнях.
Проте можна посперечатися з тезою столичних чиновників, що у маленьких високогірних школах дітям не дають потрібних знань та не створюють відповідного освітнього середовища. У цій гімназії дуже талановиті і творчі вчителі, діти яких – постійні призери та переможці районних, обласних та всеукраїнських конкурсів. Серед таких наставниць – авторка поетичної збірки «Запізніла прорість» Марія Карапка. А цього дня вона представила присутнім поетичні твори із майбутньої збірки «Відлуння несказаних слів». Вчителька провела цілий творчий перформанс, де вчителі самі писали поезію, передавали емоції в декламуванні, створювали назви для віршів. А ще поділилася гордістю за досягнення своїх вихованців. Це призери нещодавнього обласного конкурсу «Моя Буковина в кадрі одного дня» Оксана та Олег Хрищуки. Серед 147 претендентів їхня відеоробота на тему «Спадщина мого роду» посіла ІІІ місце.
Інтерактивними та емоційними стали майстер-класи. Спочатку вчителі спостерігали за дивом народження писанки у руках вправної місцевої майстрині — мами одного з гімназистів Людмили Хрищук. Вона показала всі етапи створення барвистого дива та розповіла багато цікавого про місцеві писанки.
Далі естафету дивувати ремеслами, які так вірно бережуть у Замогилі, перейняла вчителька української мови та літератури Олена Тимуш. Вона демонструвала, як із вовни, яку тільки-но зістригли з вівці, поетапно народжуються різного виду нитки. Нагадала, як використовувати гребінь, чистрилку, веретена, кужівку, а також про те, якими міцними можуть бути вовняні вироби.
А у світ вишитої краси гостей запросили колишня працівниця гімназії Марія Фокшек та її внучка-гімназистка Христина. Це не просто вишивки, це справжній код їхньої родини, який бабуся щиро береже та передає у спадок. Про те, як із дерева народжуються дивовижні речі під вправними руками майстра-самоука, розповіла його дочка-семикласниця Таїсія Мороз.
На зустріч запросили краєзнавця, дослідника Буковини та Путильщини, депутата обласної ради Олександра Шкурідіна. Він багато років досліджує гірський край, тож неодноразово бував і в Замогилі. Унікальними фактами, зібраними за цей час, Олександр поділивсь із присутніми. А також вручив п’ятьом працівникам гімназії грамоти облради за багаторічну роботу з дітьми.
Підводячи підсумки активного та цікавого дня, в. о. консультанта КУ «Центр професійного розвитку педагогічних працівників» Любов Москаль підкреслила, що у гімназії використовують усі можливі стратегії, які сприяють розвитку «Я-ідентичності» учнів.Підтвердила це і директорка Дихтинецького ліцею Марія Савчук, яка подякувала колективу гімназії за співпрацю. І зазначила, що усі складні питання, які виникають у роботі не перетворюються у проблеми, бо вирішуються швидко та результативно. А малий, але згуртований колектив постійно демонструє високі результати спільнодії.
І на це треба обов’язково зважати під час освітніх реформ, які часто керуються офіційними розрахунками, нівелюючи виплекану за десятки років душу закладу.
Людмила ФЕДЮК.
