Науковці, музейники, історики та дослідники з різних регіонів України зібралися 18-19 вересня у Коломиї, аби говорити про майбутнє музеїв, збереження культурної спадщини під час війни та популяризацію народних традицій. Буковину на конференції представляв директор Буковинського центру культури і мистецтва Микола Шкрібляк.
У Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського відбулася ювілейна наукова конференція з міжнародною участю «Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського у вимірі історії, культури і пам’яті».
Для нас ця подія цікава ще й тому, що говорили у сусідів про речі, дуже близькі й Путильщині: як не втратити гуцульські традиції, як передавати їх молодшим поколінням, як зберегти музейні колекції та культурні надбання під час війни і водночас зробити їх цікавими сучасній людині.
Розпочалася конференція з музичного вітання та виступів представників влади, науки й культури. До учасників звернулися ректор Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Валентина Якубів, директор Інституту народознавства НАН України, академік Степан Павлюк, професор Львівського національного університету імені Івана Франка Михайло Гнатюк, ректор Львівської національної академії мистецтв Василь Косів, виконавча директорка Українського фонду культурної спадщини Олександра Ковальчук та інші.
Окремою частиною відкриття стала ювілейна промова генеральної директорки Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття Ярослави Ткачук. Учасникам також презентували проєкт добудови музею, тож ішлося не тільки про його історію, а й про подальший розвиток.
Основну частину конференції побудували у форматі чотирьох дискусійних панелей. Першу – «Формування музеїв і музейних колекцій. Історія та сучасність» – модерував доктор історичних наук Володимир Великочий. До розмови долучилися науковці та керівники музеїв із різних областей України. Говорили про те, як формувалися музейні збірки, як змінювалося ставлення до них у різні часи та яким має бути музей сьогодні.
Та особливого значення в умовах повномасштабної війни набула наступна тема – «Музейна спадщина в умовах війни: сучасні виклики та майбутнє музеїв». Про це говорили керівники музейних установ та історико-культурних заповідників.
Війна змусила музейників по-новому подивитися на речі, які раніше здавалися звичними: безпеку колекцій, збереження цінностей, документування подій та відповідальність перед наступними поколіннями. Адже музей сьогодні — це вже не лише місце, де зберігають минуле. Він водночас фіксує історію, яка відбувається просто зараз. Документи, фотографії, особисті речі та людські історії нашого часу згодом стануть свідченнями цієї війни.
Чи не найближчою для нашого гірського краю була третя дискусійна панель – «Культурна спадщина: проблеми збереження і популяризації». Саме тут Буковину представляв директор обласної комунальної установи «Буковинський центр культури і мистецтва» Микола Шкрібляк, який також є членом Експертної ради з питань нематеріальної культурної спадщини при Міністерстві культури України.
Разом із ним своїми думками та досвідом ділилися професорка Львівської національної академії мистецтв Зеновія Шульга, представниця управління культури Івано-Франківської ОДА Мирослава Корнелюк та професор Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Петро Костючок.
Останню панель присвятили «Особистостям у музейній справі України». Модерував її професор Карпатського національного університету Іван Монолатій. Серед спікерів були директор Центрального державного історичного архіву України у Львові Олеся Стефаник, директор Музею історії міста Коломиї Юрій Плекан, а також добре знаний на Гуцульщині отець Іван Рибарук — парох села Криворівня.
Упродовж дня за одним столом зустрілися музейники, науковці, історики, етнографи, представники влади та люди, які безпосередньо працюють зі збереженням культурної спадщини. І хоча говорили про різні речі — від формування музейних колекцій до викликів війни, — усі ці теми зрештою сходилися в одному: культурна спадщина не зберігається сама собою. За кожною старою світлиною, вишитою сорочкою, книгою, документом, записаною піснею чи музейним експонатом стоїть людина, яка свого часу зрозуміла: це не можна втратити. І, можливо, найважливіше завдання сьогодні – встигнути це зберегти. Не лише для музе, а й для тих, хто прийде після нас.
Віталій ДМИТРЮК.
Фото автора.
