icon clock28.05.2026
icon eye365
У громадах

40 РОКІВ ПІСЛЯ ВІДЧАЙДУШНОГО КРОКУ В ДОРОСЛЕ ЖИТТЯ

Рубрика “Голос громад Путильщини” від учасниць “Media-UP”

   Десятого травня в навчальному закладі «Сергіївський ліцей імені Л. Кобилиці» відбулася зустріч випускників 1986 року випуску. Колишні учні зустрілися зі своєю першою вчителькою Ольгою Василівною Несторяк, а також із вчителями, у яких вони навчалися пізніше. 

  • Після закінчення у 1975 році Сергіївської восьмирічної школи я вступила до Чернівецького педагогічного училища. А вже у 1979 році повернулася до рідної школи молодою вчителькою, – пригадує Ольга Несторяк. – Саме тоді я вперше переступила поріг класу, де на мене чекали мої перші учні. Та зустріч була для мене особливою і дуже символічною. Діти з цікавістю розглядали мене, а я — їх. Тоді я ще не знала, що ці маленькі хлопчики й дівчатка стануть частиною мого життя і моєї душі на довгі сорок років. Минув час. Змінилися ми, змінився світ, але, дивлячись сьогодні в очі своїм учням, я бачу в них те саме світло, яке пам’ятаю ще зі шкільних років. Для мене вони назавжди залишилися тими дітьми, яких я вперше взяла за руки у далекому 1979 році. Сьогодні це вже дорослі люди, які пройшли власний життєвий шлях, стали хорошими фахівцями, люблячими батьками, дідусями й бабусями. На жаль, когось із них уже немає серед нас, а дехто нині мужньо захищає Україну в лавах ЗСУ. Після цієї зустрічі серце переповнюють вдячність і тепло. Найбільше побажання для моїх дорогих учнів — просто жити. Жити під мирним небом, бути здоровими й щасливими. Бо доки ви є – доти й я залишаюся вашою вчителькою.

  Випускники також були приємно схвильовані цією зустріччю. Мені вдалося поспілкуватися з двома з них. Анна Лепетюк була рада можливості знову побачитися зі своїми вчителями та однокласниками. Як вона розповіла, незважаючи на відстань і стільки років, що минули після випуску, у них є група однокласників у Viber. І там вони спілкуються між собою. “Так, як би вернувси назад у школу”, – каже Юрій Ністор. Він був радий прийти до школи та побачити своїх вчителів: “Я колис ходив туда, тепер мої внуки ходє”. 

   Оскільки він військовослужбовець, то важко було знайти час, щоб приїхати. Він

не знав, чи відпустять його у відпустку, чи ні. Бо це війна, і все може змінитися в будь-який момент. Юрій каже, що коли вже виїхав з Чернігова на Київ, то вже був певний, що їде додому. 

   Серед випускників є ще один військовий – Валерій Киверо, який, на жаль, не зміг приїхати на цю зустріч. Але цього дня ліцей висловив величезну подяку та шану захисникам. Адже завдяки їм відбуваються такі зустрічі, живуть і працюють українці. А на згадку про зустріч випускники подарували ліцею ноутбук та зробити багато світлин на пам’ять у стінах рідної школи. 

   Богдана САВЧУК.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *