на вічний спочинок повернувся Шкеул Микола
Гірка звістка, мов чорний птах, прилетіла цього тижня у село Яблуниця Конятинської громади. Село, яке так довго жило надією, сьогодні схилило голови у глибокій скорботі. До рідного дому на щиті повертається наш земляк, захисник України ШКЕУЛ Микола Юрійович.
Микола народився 3 квітня 1992 року. Випускник Яблуницької школи 2007 року, він назавжди залишиться у пам’яті вчителів щирим, світлим та доброзичливим хлопцем, який мав великі мрії та будував плани на майбутнє.
Микола був людиною спокійною, розсудливою та працьовитою. Односельці згадують, як він любив життя і намагався розвиватися: захоплювався спортом, облаштував собі вдома куточок для тренувань, щоб тримати себе у формі. Кілька років наполегливо працював на будівництві в Одесі, допомагаючи родині.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, доля випробувала цю родину на міцність. Першим до війська пішов брат Дмитро, коли йому виповнилося лише 25. Микола не зміг залишитися осторонь. Хоча мав вагому причину, аби не йти на фронт – стару травму, отриману після падіння з коня. Але він обрав шлях воїна. Хлопець знав, що вдома на нього чекають батьки: мама Надія Василівна та батько Юрій Васильович, які мають проблеми зі здоров’ям: мама – інвалід дитинства, а тато має ІІІ групу інвалідності. Він був для них опорою, але став і на захист усієї України.
Микола пішов боронити рідну землю у 2025 році. На жаль, перші ж запеклі бої стали для нього фатальними. Він загинув у липні того ж року. Понад рік для рідних минув у страшній невідомості – Микола вважався безвісти зниклим. Його тіло майже рік перебувало в морзі у Полтаві, і лише зараз, після тривалих процедур із встановлення ДНК, стало відомо найстрашніше – ідентифікація підтвердила загибель нашого захисника.
Це горе стає ще важчим від того, що родина досі не має жодної звістки про рідного брата Миколи – Дмитра, який також зник безвісти під час воєнних дій. Важко уявити біль батьків, які живуть у нескінченному очікуванні своїх синів.
У цю тяжку годину Яблуниця не залишилася осторонь. Сільський староста Ігор Гавюк, який особисто знав Миколу, зазначає, що громада робить усе можливе, аби гідно провести Героя в останню путь. Організацію перевезення тіла з Чернівців взяв на себе сільський голова Олексій Скрипчук. Він вже традиційно також бере на себе всі витрати на поховання. Усі жителі громади активно долучилися до збору фінансової допомоги, щоб підтримати батьків у цей непосильний час.
У середу Героя привли з Дніпра до Чернівців. А вже у четвер, 18 червня, він повернувся до рідної Яблуниці. Нехай небо прийме його душу, а пам’ять про його подвиг житиме у пам’яті земляків. Микола він до останнього подиху був вірним присязі, своїй землі та своєму народові. Висловлюємо щирі співчуття батькам Надії Василівні та Юрію Васильовичу, всім рідним, близьким та друзям. Вічна слава і вічна пам’ять Герою!
Людмила ФЕДЮК.
