Що спільного між біогазовим комплексом, плантацією міскантусу, сонячною електростанцією, старими меблями, які отримують друге життя, і собакою Гуфі? На перший погляд – нічого. А насправді усі вони є частиною великої історії про те, як українські громади вчаться жити по-новому, використовуючи кожен ресурс із користю для людей і довкілля.
Саме про це йшлося під час триденного тренінгу «Енергетична просвіта для журналістів 3.0», який з 9 по 11 липня зібрав представників медіа з різних куточків України на Хмельниччині. У числі колег із локальних та регіональних медіа вдалося побувати тут і мені.
Три дні промайнули надзвичайно швидко. За цей час ми почули лекції науковців, енергетичних експертів та екологів, побували на підприємствах, які ще кілька років тому здавалися проєктами далекого майбутнього, і переконалися, що енергетична трансформація в Україні вже триває. Не на словах, а в конкретних громадах.
Перший день тренінгу розпочався із розмови про зелену енергетику. Проєктний менеджер групи компаній «Вітагро» Максим Бабаєв говорив із журналістами про те, як правильно висвітлювати тему відновлюваної енергетики. Адже за останні роки вона стала однією з найактуальніших для України. Водночас важливо не лише захоплюватися новими технологіями, а й пояснювати читачам їхню реальну користь, економічну доцільність та вплив на життя громад.
Продовжив тему директор ТОВ «Органік Д», співзасновник компанії «Міскантус Технолоджи» Вадим Кричковський. Його лекція була присвячена біоенергетиці – галузі, яка ще донедавна для багатьох українців залишалася малозрозумілою. Насправді ж саме вона дедалі активніше допомагає замінювати традиційні енергоносії, використовуючи органічну сировину, яку ще кілька років тому просто вважали відходами.
Теофіполь: курс на енергетичну незалежність
Після кількох годин теорії настав час побачити все на власні очі. Наш маршрут проліг до Теофіпольської громади. Знайомство розпочалося із онлайн-зустрічі з селищним головою Михайлом Тененевим, який через робочі справи перебував у Києві. Попри це він знайшов час поспілкуватися з учасниками та учасниками тренінгу онлайн. “Ми хочемо розвиватися і цим відрязняємося від інших громад”, – саме ця думка кілька разів звучала під час розмови. Тож і недивно, що Теофіпольська громада сьогодні є єдиною серед селищних громад Хмельницької області, яка має затверджений План дій сталого енергетичного розвитку та клімату (ПДСЕРК). Нині триває розроблення муніципального енергетичного плану, громада є учасницею європейської ініціативи «Угода мерів» і послідовно впроваджує енергетичну трансформацію у власну політику розвитку.
Проте справжнє враження справляють не документи, а результати. Першим об’єктом став один із найбільших біогазових комплексів України та Європи. Тут цукровий жом, силос кукурудзи, солома зернових культур, декантат барди, відходи тваринництва та інші органічні рештки стають сировиною для виробництва біогазу. Результат – близько 58 мільйонів кубометрів метану на рік.
Мимоволі ловиш себе на думці: енергетика майбутнього зовсім не схожа на ту, яку більшість із нас уявляла ще десять років тому. Вона працює на органічних залишках і доводить, що навіть відходи можуть приносити користь.
Ще одним відкриттям стала плантація міскантусу. Здалеку вона нагадує звичайне поле якоїсь гігантської кукурудзи. Однак саме ця рослина сьогодні вважається однією з найперспективніших енергетичних культур. Та, яку ми бачили, висадили лише цієї весни, але вже через кілька років із кожного гектара планують отримувати 12–15 тонн біомаси.
Особливість міскантусу полягає не лише у високій врожайності. Він росте навіть на деградованих землях, допомагаючи відновлювати ґрунти, які вже непридатні для традиційного сільського господарства. А після збирання врожаю вся біомаса перетворюється на паливо.
Поруч журналісти оглянули майбутній цех із виробництва пелет, який нині завершують комплектувати обладнанням. Тут використовуватимуть як міскантус, так і деревні відходи, що їх зможуть привозити жителі громади: гілля, тріску, обрізки дерев. У громаді стверджують, що дуже скоро органічних відходів тут практично не залишиться – усе працюватиме на користь людям.
Символічно, що нові виробництва з’являються на території колишнього цукрового заводу, який працював ще з 1975 року. Саме навколо цих потужностей нині формується індустріальний парк. Старі промислові площі отримують нове життя, а разом із ними – і нові можливості для громади.
Не забувають тут і про людей. Щоб створити більше робочих місць, громада запрошує нових мешканців, допомагає з працевлаштуванням, створює умови для розвитку бізнесу. Особливо приємно було дізнатися, що екологічне мислення тут формують ще зі школи. У всіх навчальних закладах громади реалізуються власні екологічні стартапи. Діти займаються озелененням, знайомляться з органічним виробництвом, біоенергетикою та вчаться розуміти, що природні ресурси – не безмежні.
Повертаючись увечері до Хмельницького, багато хто в автобусі ділився враженнями. Адже ми побачили цілісну модель розвитку громади, де кожен проєкт логічно доповнює інший. Тут відходи стають енергією, занедбані землі – родючими плантаціями, старі промислові майданчики – сучасними виробництвами, а стратегічні документи – реальними змінами.
Місто, яке вчиться жити без сміття
Другий день тренінгу розпочався з лекції президента громадської спілки «Українська асоціація відновлюваної енергетики» Станіслава Ігнатьєва. На конкретних прикладах експерт пояснив, чому вже сьогодні потрібно готуватися до наступного опалювального сезону, як громадам і родинам підвищувати власну енергетичну стійкість та чому економне використання енергії стало не лише питанням заощадження коштів, а й питанням безпеки держави. Його висновок був однозначним: легких зим найближчим часом чекати не варто, тому кожен крок до енергонезалежності має значення.
Після лекції учасники тренінгу вирушили містом Хмельницький. Першою зупинкою стала Хмельницька міська поліклініка № 5. На її даху в 2023 році встановили сонячну електростанцію зі 112 фотомодулів загальною потужністю 50 кіловат. Вартість проєкту склала майже два мільйони гривень. Уже за перший рік роботи медичний заклад заощадив близько мільйона гривень на оплаті електроенергії.
Працівники поліклініки не приховували: навіть успішний проєкт має свої нюанси. Зараз панелі розташовані під кутом 21 градус, що добре для літнього сонця, але менш ефективно взимку чи за похмурої погоди. Проте навіть за таких умов станція суттєво зменшує витрати закладу. Сьогодні три із шести міських поліклінік уже використовують сонячну енергію для власних потреб.
Наступна зустріч відбулася у міській котельні, а далі ми поспілкувалися з головами двох ОСББ, які стали учасниками державної програми «ГрінДІМ». Вони не приховували задоволення результатами. Завдяки утепленню будинків, модернізації інженерних систем та впровадженню енергоефективних заходів мешканці не лише зменшили витрати на комунальні послуги, а й відчули значно комфортніші умови проживання.
Однак найбільше емоцій викликало знайомство із системою поводження з відходами. Спочатку ми побували на старому міському полігоні твердих побутових відходів. Перед очима височіла гігантська гора сміття заввишки близько двадцяти метрів. Саме сюди, починаючи з 1956 року, десятиліттями звозили відходи з усього міста і не тільки.
Сьогодні полігон уже закритий. Поряд облаштовують новий майданчик, але його призначення принципово інше. Захоронювати тут планують лише ті відходи, які вже неможливо повторно використати чи переробити. Саме ця філософія стала основою сучасної системи управління відходами, яку сьогодні впроваджує Хмельницький.
За три мільйони гривень громада створила Центр управління відходами. На його території встановлено десятки великих контейнерів для різних видів вторинної сировини – скла, пластику, паперу, металу та інших матеріалів. Окремо облаштовано три великі морські контейнери для одягу, меблів і побутової техніки.
Найцікавіше, що тут речі не просто сортують. Ви десь бачили на смітнику, щоб викинутий одяг дбайливо був розкладений на вішаках, а сумки та інші речі – на полицях, як у магазині? Якщо комусь більше не потрібні меблі, велосипед, телевізор чи дитячий візок, але вони ще придатні до використання, їх можна привезти до центру. Інші люди можуть забрати ці речі абсолютно безкоштовно. Для цього навіть створили спеціальну групу в соціальних мережах, де працівники публікують фотографії речей, а охочі бронюють їх. Такі прості рішення допомагають значно зменшити кількість відходів і водночас підтримують людей, які потребують цих речей.
Гуфі знає, як подружитися з довкіллям
Ще одним відкриттям став навчально-освітній «Гуфі-центр», відкритий у 2021 році. Це сучасний інтерактивний простір, який повністю присвячений культурі поводження з відходами. Щороку на його утримання Хмельницька громада виділяє близько 800 тисяч гривень.
П’ять тематичних залів – медійний, «сміттєвого жаху», розумного поводження з відходами, сміттєпереробного комплексу та компостування – допомагають відвідувачам зрозуміти просту істину: найкращий відхід – той, який взагалі не утворився.
Понад тридцять інтерактивних експонатів знайомлять дітей і дорослих із європейською ієрархією поводження з відходами. Її головний принцип дуже простий: спочатку потрібно запобігти утворенню сміття, потім максимально використовувати речі повторно, далі – сортувати й переробляти, а вже в останню чергу – захоронювати.
Символом центру став песик Гуфі. Колись він народився на сміттєзвалищі, але згодом знайшов господаря в родині одного із заступників міського голови. Сьогодні цей чотирилапий герой вже в інтерактивній формі допомагає навчати дітей екологічній культурі через мультфільми, відеоролики та інтерактивні заняття.
Після побаченого особливо переконливо звучала думка експертів: будівництво сміттєспалювальних заводів – далеко не найкращий шлях. Це надзвичайно дорогі об’єкти, які потребують значних коштів на будівництво, експлуатацію та очищення викидів. Значно ефективніше навчитися не виробляти зайвого сміття, повторно використовувати речі, сортувати відходи та максимально повертати їх у виробництво. Саме таким шляхом сьогодні рухаються європейські країни. Саме його дедалі впевненіше обирають і українські громади.
Україна завтрашнього дня
Завершальний день тренінгу був присвячений глобальнішим питанням. Змусила задуматися лекція всесвітньо відомої української кліматологині Світлани Краковської – заступниці Національного координатора України в Міжурядовій групі експертів зі зміни клімату при ООН, учасниці українських антарктичних експедицій та іноземної членкині Національної академії наук США.
Її виступ ще раз нагадав: зміна клімату – це вже не прогноз на далеке майбутнє. Вона відбувається зараз. Саме тому людство має одночасно зменшувати власний вплив на довкілля та вчитися адаптуватися до нових кліматичних умов. Не менш цікавою стала лекція про атомну енергетику. Попри стрімкий розвиток відновлюваних джерел енергії, саме атомна генерація сьогодні залишається фундаментом української енергосистеми. Водночас майбутнє енергетики експерти бачать у гармонійному поєднанні різних джерел енергії — атомної, сонячної, вітрової та біоенергетики.
Коли тренінг добігав кінця, мимоволі поверталася подумки до всього побаченого за ці три дні. До величезного біогазового комплексу, де відходи стають енергією. До молодих сходів міскантусу, що відновлюють виснажені землі. До сонячних панелей на даху поліклініки. До двадцятиметрової гори сміття, яка нагадує, якою дорогою ціною людство платить за бездумне споживання. До «Гуфі-центру», де дітей змалку навчають берегти довкілля.
Усе це – частини одного великого процесу, який уже сьогодні змінює Україну. Енергетична незалежність народжується не лише на великих електростанціях. Вона починається у громадах, де вміють мислити стратегічно, не бояться впроваджувати нові технології, дбайливо ставляться до природних ресурсів і розуміють: майбутнє країни складається з тисяч правильних рішень, ухвалених на місцях. Саме про такі рішення варто розповідати людям. Бо вони вже сьогодні творять Україну завтрашнього дня.
Людмила ФЕДЮК.
