Нові гойдалки, гірки та пісочниці вже стали улюбленим місцем малечі Усть-Путильського дитсадка. А 6 вересня тут влаштували справжнє свято – запросили німецьких партнерів, завдяки підтримці яких у двох дитсадках Усть-Путильської громади з’явилися сучасні ігрові майданчики. За цим результатом – майже два роки знайомств, розмов, громадської роботи і важливе переконання: міжнародну співпрацю не обов’язково починати з переліку того, чого нам бракує.
У неділю на подвір’ї Усть-Путильського дитячого садка було особливо гамірно. Новенькі гойдалки й гірки довго порожніми не залишалися – діти швидко показали дорослим, для кого це свято насправді. Хоч урочисте відкриття майданчика влаштували на початку вересня, для малечі він уже не був новим. Обладнання встановили ще на початку літа, тож своє найважливіше випробування воно успішно проходило із червня.
Цього дня поруч із вихованцями, працівниками садочка та представниками громади були особливі гості з Німеччини. В Усть-Путилу приїхали представники сімейного благодійного фонду MUT-Stiftung із Ганновера Уве Томас Карстенсен та Мішель Кастроп, заступниця директора Інституту німецької культури та історії Південно-Східної Європи при Мюнхенському університеті доктор Енікьо Дац, німецький журналіст і волонтер Кено Верзек та голова Українсько-німецького культурного товариства Чернівців Оксана Матійчук.
Сільська голова Марія Ілюк та директорка дитсадка, голова громадської організації «Злагода» Антоніна Скидан подякували партнерам за підтримку та всім, хто долучився до реалізації проєкту. А малеча тим часом випробовувала гойдалки, гірки та інші забавки. Та історія цього майданчика почалася значно раніше і зовсім не в Усть-Путилі.
Почали не з того, що потрібно, а з того, що маємо
Директорка дитячого садка Антоніна Скидан пригадує грудень 2024 року. Тоді в Чернівцях відбулася зустріч із представниками Німеччини, присвячена започаткуванню міжнародного співробітництва. Усть-Путильську громаду представляла саме вона.
Під час зустрічі говорили про важливий принцип: міжнародне партнерство не варто розпочинати одразу з матеріальних запитів – нам потрібне це, це і ще ось це. Тож Антоніна Скидан почала розповідати зовсім про інше.
– Я говорила про нашу мальовничу природу, прекрасні традиції й культуру, про чудові освітні проєкти, якими ми можемо ділитися з партнерами. Про наших щирих, працьовитих людей, які розвивають свої громади. Це потрібно показувати на міжнародному рівні, щоб партнери бачили: хоч ми проживаємо не найлегші часи, ми не зупинилися, ми оптимістично налаштовані й прагнемо розвитку, – розповідає Антоніна Скидан.
Саме ця розмова стала одним із перших кроків до подальшої співпраці. На зустрічі був і проєктний менеджер Волоківської громади Сергій Лукинюк, який уже мав досвід роботи з німецькими партнерами. Почувши про бажання громадської організації «Злагода» налагодити міжнародні зв’язки, через деякий час він повідомив про можливість отримати гуманітарну допомогу.
Так до Розтоківського центру культури і дозвілля надійшли столи та стільці.
А згодом з’явилася значно масштабніша можливість – проєкт зі встановлення двох дитячих ігрових майданчиків загальною вартістю близько мільйона гривень.
Два майданчики – для двох дитсадків
Одним із закладів для реалізації проєкту обрали Розтоківський дитсадок – найбільший у громаді. Другий майданчик вирішили встановити в Усть-Путильському ЗДО, який очолює Антоніна Скидан. Для неї це рішення мало ще й особистий підтекст.
– Як голова громадської організації я багато працювала для підсилення інших закладів, а садочок, який сама очолюю, все залишався трохи без уваги, – зізнається директорка.
Наприкінці травня обладнання доставили, розпочався монтаж. А вже у червні нові майданчики заповнилися дитячими голосами.
Згодом німецькі партнери повідомили, що планують приїхати в Україну й хотіли б на власні очі побачити результат проєкту. Так виникла ідея урочистого відкриття в Усть-Путилі. На підготовку мали лише чотири робочі дні, адже в липні і серпні садочок не працював.
– Але ми зуміли справити на гостей чудове враження, – усміхається Антоніна Скидан.
MUT: фонд із сімейною історією
За назвою MUT-Stiftung стоїть сімейна історія Марії та Уве Томаса Карстенсенів. Повна назва організації – Maria und Uwe Thomas Carstensen-Stiftung, а абревіатура MUT утворена з імен її засновників. Водночас німецьке слово “Mut” перекладається як «мужність», «відвага».
Благодійністю родина Карстенсенів почала займатися ще в середині 1990-х років. Засновники пояснюють це бажанням ділитися з іншими на знак вдячності за успішне підприємницьке та особисте життя. Після продажу бізнесу у 2005 році подружжя створило власний фонд, а у 2009-му MUT-Stiftung офіційно отримав статус самостійної фундації в Нижній Саксонії.
Діяльність фонду давно вийшла за межі Німеччини. Родина підтримувала проєкти в Ефіопії, Кенії, Уганді, Танзанії та інших країнах, допомагаючи насамперед дітям, молоді та жінкам, які опинилися у складних життєвих обставинах.
Нині серед напрямів роботи MUT-Stiftung – підтримка дітей і молоді, людей похилого віку, нужденних родин, бездомних, хоспісів та соціальних установ. Після початку великої війни одним із напрямів допомоги стала й Україна.
Цікавий і сам принцип роботи фонду. Родина Карстенсенів не прагне створювати громіздку систему власних проєктів, натомість підтримує організації, які вже працюють безпосередньо з людьми. Для засновників важливо знати, куди спрямовані кошти і який конкретний результат вони дають. Тому приїзд Уве Томаса Карстенсена до маленької гірської Усть-Путили мав особливий сенс: засновник фонду зміг особисто побачити, на що перетворилася надана допомога. І побачив найпереконливіший результат – дітей на новому майданчику.
Від дідуся – наступному поколінню
Цього разу Уве Томас Карстенсен приїхав разом із Мішель Кастроп. За словами Антоніни Скидан, дівчину поступово знайомлять із діяльністю сімейного фонду та залучають до його роботи. Тож Мішель мала нагоду не просто почути про один із підтриманих проєктів, а побувати в Усть-Путилі та познайомитися з людьми, для яких він реалізований.
Важливим цей візит був і для докторки Енікьо Дац. Інститут німецької культури та історії Південно-Східної Європи при Мюнхенському університеті адмініструє банківський рахунок, на який надходять пожертви для діяльності в Україні. Тож його представниця також змогла побачити конкретний результат цієї роботи.
Окрема історія – Кено Верзек. За професією він журналіст, однак для українців давно став ще й волонтером та другом. Він їздить на фронт, підтримує українських військових. І саме завдяки йому свого часу відбулося знайомство з фондом MUT-Stiftung.
– Він робить неймовірно багато, просто дуже мало про це говорить, – каже Антоніна Скидан.
Дякували українським захисникам
Під час зустрічі німецькі гості говорили не лише про реалізований проєкт. Передусім вони дякували українським захисникам – за можливість попри війну жити, працювати, виховувати дітей і продовжувати розвивати громади. А ще висловили сподівання, що приїзд в Усть-Путилу буде не останнім. І схоже, два дитячі майданчики справді можуть виявитися не завершенням цієї історії, а лише її початком.
Наступним кроком для Антоніни Скидан стане участь у серії навчальних семінарів у Виженці, запланованих на 10–13 вересня. Двадцять представників та представниць громадських організацій Буковини навчатимуться підвищувати спроможність організацій громадянського суспільства – від формування ідеї до розробки проєкту.
Паралельно започатковується неформальна співпраця Усть-Путильської та Волоківської громад. Її учасники вже бачать у цьому ще одну перспективу: громади можуть не лише кожна окремо шукати партнерів і можливості, а й ділитися досвідом, контактами та допомагати одна одній розвиватися.
А новий майданчик в Усть-Путилі після урочистостей повернувся до свого звичного життя. Можна багато говорити про міжнародну співпрацю, донорів, проєкти й кошториси. Але іноді результат усього цього значно простіший – дитина, яка біжить до нової гойдалки.
І, можливо, найважливіший урок цієї історії – у тому, з чого все почалося. Майже два роки тому представниця маленької гірської громади прийшла на зустріч із потенційними міжнародними партнерами й почала розмову не словами «ось чого нам бракує». Вона почала з іншого: «Ось хто ми. Ось що в нас є. І ось чим ми можемо поділитися з вами». І схоже, партнери почули.
Людмила ФЕДЮК.
Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
