Зображене на світлині найзрозуміліше газетярам. Був час, коли автори (як журналісти, так і дописувачі) отримували гонорари за свою працю від газет та журналів. У районних газетах розподіл гонорару входив у обов’язки відповідального секретаря. Ось і це фото про моє минуле на цій посаді.
Гонорари затверджував редактор, а бухгалтер відправляв відомості до райкомів. При нарахуванні партійних та комсомольських внесків сума гонорарів обов’язково долучилась до заробітної плати, тож кожна копійка була ретельно врахована.
Для багатьох позаштатних авторів гонорар був, так би мовити, невеличким підробітком. Чим більший тираж друкованого органу, тим більший гонорар. Пригадую, як за дві світлини у газеті “Труд” я отримав гонорар, що дорівнював половині моєї зарплатні. У районних газетах він , звичайно ж , був значно меншим, але теж потрібним.
Працюючи у відділі листів і масової роботи, часто потрібно було дописи авторів доводити до пуття, перш ніж друкувати в газеті. Були й такі листи, що не годилися для друку, однак обґрунтовану відповідь автору все ж треба було надати.
Якось редактор – П. М. Глібчук – приніс кілька листів, мовивши: “Опрацюй і віддай до друку”. То були вірші, з якими довелось чимало попрацювати, щоб довести до ладу. І гонорар відповідно був надісланий автору, як і екземпляр газети. Наступні листи цього автора були ліпшими від попередніх, а з часом і взагалі не потребували редагування. Це тішило і мене, і автора, і не лише гонораром. Значно пізніше Петро Миколайович сказав, що цей автор прикований хворобою до ліжка. А гонорар , тепер можу назвати – Ганні Дущак – був дуже потрібним. Робота над словом, розуміння важливості правильно володіти ним, зробили її знаною поетесою Буковини.
Багато нині відомих письменників, ведучих та оглядачів радіо- і телепрограм колись починали свій творчий шлях на сторінках маленьких районних газет. Нині більшість районок на межі виживання. Передплативши їх на наступний рік ви, можливо, відкриєте творчу стежинку майбутньому поету чи письменнику, який десь поряд, але ще не здогадується про своє творче майбуття.
Микола Огродюк
член Національної спілки журналістів України.
ВИСОКОШАНОВНІ КАРПАТЦІ Й ШАНУВАЛЬНИКИ ГАЗЕТИ! МАТЕРІАЛ ЧЛЕНА НСЖУ МИКОЛИ ОГРОДЮКА-БЕЗЦІННІЙ СКАРБ, НЕВИГАДАНА ІСТОРІЯ ГАЗЕТИ “РАДЯНСЬКІ КАРПАТИ”(“КАРПАТИ”). ВПЕВНЕНИЙ: НІКОЛИ Й НІХТО БІЛЬШЕ НЕ ЗМОЖЕ ЗМІНИТИ НАЗВУ ПОПУЛЯРНОГО НА ПУТИЛЬЩИНІ ТА ДАЛЕКО ЗА ЇЇ МЕЖАМИ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ЧАСОПИСУ “КАРПАТИ”! В ЦЬОМУ ЧУДОВОМУ ДРУКОВАНОМУ ВИДАННІ ЗАКАРБОВАНІ БАРВИСТА ДУША КАРПАТСЬКОГО КРАЮ,ЙОГО ЩЕДРИХ СЕРЦЕМ,ТАЛАНОВИТИХ ПРАЦЕЛЮБНИХ ЛЮДЕЙ.МАВ ЩАСТЯ Й ЧЕСТЬ ПРАЦЮВАТИ В “КАРПАТАХ” ЗАВІДУЮЧИМ ВІДДІЛУ ЛИСТІВ ТА МАСОВОЇ РОБОТИ.У ЖУРНАЛІСТСЬКОМУ КОЛЕКТИВІ ПРАЦЮВАЛМ СПРАВЖНІ МАЙСТРИ ЗОЛОТОГО ПЕРА! З НИХ НАМАГАВСЯ БРАТИ ПРИКЛАД.ІМЕНА БІЛЬШОСТІ НІКОЛИ НЕ ЗАБУДУТЬСЯ! СЛАВА УКРАЇНІ,ЇЇ ЗБРОЙНИМ СИЛАМ!ЧЕСТЬ МАЮ- Микола Гурепко.український письменник,журналіст і політолог.ОДИН ІЗ РЕГІОНІВ ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ.14.05.2026