Все частіше ми сьогодні чуємо про створення крафтової продукції, не замислюючись, що насправді – просто повертаємося до дідівської справи. Зокрема, коли мова йде про відродження сільського господарства у горах та виготовлення екологічної продукції. Поки на рівні держави працюють над поверненням дотацій для господарів ВРХ, самі ґазди вже давно звикли сподіватися тільки на себе. І виходячи з власних можливостей, продовжують утримувати худобу, щоб забезпечити власні родини якісною продукцією.
Подружжя Анатолія та Наталії Слижуків із Довгопілля – це гуцульська родина, яка тримає господарку (чотири корови), обробляє сінокоси і змалку прививає повагу до праці своїм дітям. Тому й не дивно, що їхній син Анатолій вирішив не тільки продовжити справу батьків, а й на прикладі власноруч виготовленої продукції популяризувати Гуцульщину. А коли отримав можливість навчати інших, то зрозумів, що це саме та справа, якої він хоче займатися надалі.
Незважаючи на молодий вік, Анатолій має хороший досвід у різних сферах та ґрунтовні знання, які використовує на практиці. Хлопець навчався у міжрегіональній академії управління персоналу за напрямом господарське та трудове право та Чернівецькому Вищому комерційному училищі Державного торговельно-економічного університету. По закінченню працював завідувачем стелажної торгівлі. Понад рік був баристою в «Бакара-кава», паралельно здобуваючи юридичну освіту. Згодом Анатолію запропонували працювати в училищі де він раніше навчався. Тож у 21 рік хлопець став викладачем практичних занять у стінах рідного училища й отримав можливість втілити професійно свої задуми.
– Ми живемо в такий час, що саме молодь буде відбудовувати нашу країну, – міркує Анатолій. – Тому дуже важливо, щоб кожен і кожна усвідомлено обирали напрямок діяльності, фах, сферу зайнятості. І коли минулого року в нашому училищі за підтримки неприбуткової громадської організації, члена всесвітньої мережі JA Worldwide запустили навчальний курс підприємництва та економіки для молоді «Кампанія» – це стало і потужним викликом, і підтримкою молодіжних стартів. Це був мій перший курс, і разом із учнями ми обрали напрямок, де можна не просто теоретично вивчати всі особливості ведення підприємницької справи, а й практично – конкретну галузь. Ми обрали створення крафтових сирів.
Батьки Анатолія були приємно здивовані, адже хлопець серйозно підійшов до цієї справи. Разом із мамою вони зібрали рецепти сироваріння від бабусь, старожилів громади. Наталія допомагала синові тестувати рецепти та вдосконалювати їх. А вже за ними разом із учнями Анатолій почав виготовляти перші сири. Своїм творінням на широкий загал вони почали ділитися на ярмарках та інших заходах, що відбувалися у Чернівцях. Перше досягнення, яке додало впевненості в обраній справі і учням, і їхньому наставникові, стало зайняте друге місце у таборі підприємництва серед 18 команд. Цьому передувала велика і теоретична справа, і практичне застосування навиків.
– Ми зрозуміли, що зуміли правильно згенерувати ідею, тож продовжили роботу над маркетингом, – розповідає Анатолій. – Щоб зрозуміти запит аудиторії, багато спілкувалися з потенційними споживачами на вулицях міста. Таку у підсумку ми створили потужну бізнес-кампанію «Буковинський Рататуй». Наразі у нашому асортименті вже є декілька класичних та ексклюзивних варіантів сиру – будз натуральний, будз полонинський , Чорний Гуцул, Білий Трюфель, Довбушівський, Опришківський, коник плетений, пікантні консервовані сири з прованськими травами в оливковій олії. Зокрема, пишаємося саме консервованими сирами. Адже задум був такий, щоб споживачі, придбавши сир, змогли не лише смакувати продуктом, а й застосовувати олію з травами як заправку для салатів та інших страв.
Анатолій каже, що розвивати та популяризувати гуцульське вважає своїм покликанням. Тож дуже радіє, що має змогу навчати здобувачів освіти процесу виготовлення крафтових сирів.
– Хоч я працюю в Чернівцях, моє серце залишається в горах на рідній Путильщині, – каже хлопець. – Тому наполегливо рухаюся, щоб в подальшому популяризувати справу сироваріння і в перспективі – відкрити сироварню. Хочеться, щоб вся Україна знала, а головне – мала можливість смакувати екологічно натуральні продукти. Ідея займатися крафтовим виробництвом прийшла, коли я зрозумів що в Карпатах почалося знецінення молочної продукції. Тому ми з мамою вирішили переробляти молоко від наших чотирьох корів та готувати сири. Поступово реалізовуємо їх у заклади ресторанного господарства Чернівців та Івано-Франківська. Не зупиняємося на існуючих варіантах, постійно створюємо та тестуємо щось нове. Ось і цими вихідними зварили новий варіант вурди, отримавши натуральний смак з високогір’я.
Звісно, Анатолій розуміє, що шлях від ідеї до реалізації бізнесу – тривалий та складний, особливо, якщо нема стартового капіталу. Але каже, що думка про відродження забутих традицій, звичаїв та побуту додає мотивації і віри. А ще тішиться, що має багато однодумців. Зокрема, багато учнів із курсу «Кампанія» вже напрацьовують власні проєкти розвитку сироваріння у своїх громадах, фінансування на які хочуть залучати від грантодавців.
Щоразу, коли виникає зневіра у власних силах, Анатолій повертається у гори, щоб відпочити та набратися енергії. Каже, що сама атмосфера Карпат надихає на нові ідеї. А історії про звитяжних гуцулів-ватагів, полонинників спонукають працювати та гідно продовжувати справу предків. Тож віримо, що в Анатолія все вийде і його авторські сири стануть гордістю місцевої громади.
Людмила ФЕДЮК.
