З архіву “Карпат”
9 травня 2024 року гіркий смуток оповив Розтоки, у зажурі схилилися жителі Усть-Путильської
громади. Зустрічали свого земляка, загиблого захисника СЕМЕНЮКА Мирослава Володимировича.
Зустрічали свого Мироська, який у цивільному житті й мухи не образив. І ніколи б ніхто не міг
уявити його зі зброєю в руках. Завжди спокійний, тихий, лагідний – вірна опора батьків та приклад ще двом меншим братам.
Під час повномасштабного вторгнення його мобілізували задля захисту України. Мирослав
числився стрільцем-зенітником відділення, зенітного ракетного взводу у військовій частині
А4856. Служив на Луганщині, де поблизу Кремінної у червні минулого року востаннє
спілкувався з рідними. Після того хлопця визнали безвісти зниклим. Довгі одинадцять місяців рідні щиро молилися і просили Господа, аби Мирослав знайшовся живим. Але, на жаль, 20 червня 2023
року, у сутичці з окупантами він востаннє побачив небо…
Це був 31-річний юнак, який зовсім не встиг пожити. Війна обірвала молодечі мрії про власну родину, справу… Не можуть змиритися з непоправною втратою дитини батьки Володимир
та Лариса, брати, родичі. Для всіх, хто його знав, Мирослав назавжди залишиться скромно
усміхненим, щирим та світлим хлопцем, якому судилося віддати життя за нас. Тому віддати
останню шану односельцеві зібралося все село, на колінах зустрічаючи кортеж і супроводжуючи до самої домівки.
Після багатомісячної невідомості тіло Мирослава нарешті знайшло спочинок у рідному селі.
А пам’ять про нього назавжди збережеться в героїчній історії захисників України. Вічна шана
Герою!
Людмила ФЕДЮК.
