Є люди, чиє життя настільки щедро віддане іншим, що навіть після їхнього відходу світло від них не згасає. Це розповідь про те, на які неймовірні речі здатні українці, коли об’єднуються заради спільної мети. Адже справжня громада – це передусім пам’ять, людяність і готовність підставити плече ближньому.
Ця історія – про вчительку фізичного виховання Путильської середньої школи Ольгу Володимирівну Мельник. Вона присвятила рідній школі десятиліття, власних дітей не мала, жила дуже скромно. А всю себе без залишку віддавала вихованцям. Її високий професіоналізм відчували покоління учнів, серед яких було чимало призерів районних та обласних спартакіад.
Свою відданість професії Ольга Володимирівна підтверджувала щодня. Ще у 1995 році за вагомий особистий внесок у розвиток освіти вона отримала почесне звання «Заслужений вчитель України», а згодом була відзначена нагрудними знаками «Антон Макаренко», «Відмінник освіти України», медаллю «В пам’ять 1500-річчя Києва» та численними грамотами. Навіть вийшовши у 1999 році на заслужений відпочинок після 39 років педагогічного стажу, вона продовжувала розробляти навчально-методичні матеріали й щедро ділитися досвідом із молодшими колегами.
Коли ж Ольга Володимирівна пішла в засвіти, постало болюче питання: не залишилося нікого, хто міг би доглянути за її останнім прихистком. Та справжні вчителі не зникають у пам’яті своїх учнів.
Як розповіла голова профкому Путильського ліцею імені Ю. Федьковича Руслана Клим, коли навесні вона звернулася до колективу та громади з ініціативою зібрати кошти на гідний пам’ятник, відгукнулися багато людей. Ця благородна справа об’єднала не лише педагогів, а й сусідів, колишніх вихованців та небайдужі серця.
До створення пам’ятника вартістю 40 000 грн та озеленення території за 750 грн долучилося чимало людей. Велику підтримку виявили Анна Іванівна Питощук та її донька Марина Юрченко. Значний внесок від профспілки територіальної громади у розмірі 4 000 грн зробила Любов Іллівна Шевчук.
Плече допомоги підставили і сусіди покійної педагогині: Віра Урусова, Люда Кошмарик, Надя Коваль, Орися Фіцич, Василина Пилипко, Наташа Коваль, Наташа Фіцич, Тетяна Волошенюк, Іра Псарюк, Валя Хомін та Оля Ребенчук. Серед інших благодійників, які долучилися до збору: Олександр Михайлюк, Євгеній Михайлюк, Андрій Горбан, Марія Кимович, Коля Різун, Тетяна Бечко, Анна Івонча, Галина Тимуш, Марія Лейба, Марія Кушнір, Андрій Понєєвич та Лариса Микертичан. Подарований підсвічник для пам’ятника передала Людмила Рубан. Крім того, чимало людей долучалися через спеціальні конверти у ПриватБанку.
Тепер на могилі шанованої педагогині стоїть гідний пам’ятник, прикрашений зеленню та живим вогником лампади. Ця історія вкотре доводить: поки ми пам’ятаємо тих, хто жив для інших, жива і наша згуртованість. А добро обов’язково повертається сторицею.
Кор. “Карпат”.
