З військового щоденника
Білим цвітом квітне деревій,
Невестульки в травах розгубились,
Жовтим милує око звіробій
І червоним маки розпустились.
Різнобарв’ям трави навкруги,
Килимом живим, неначе хвилі,
Що гойдаються під сонцем золотим,
Лиш шторм здійняти вітер тут не в силі.
Так хочеться лягти в оцю траву,
Вдихнути запах знов отой чарівний,
Набратися тут сили і снаги,
Бо ця краса природи неймовірна!
Нехай лоскоче вітер і мене,
І трави всі гойдає, наче море.
Якби тут мило й любо не було –
Я хочу повернутись в рідні гори.
Валерій КИВЕРО.
26.06.2024р
Класний віршик.