У важкі часи дуже важливо пам’ятати про своє минуле але разом з тим потрібно думати й про майбутнє. Так, нехай сьогодні тривожний та непростий час, але ж буде й інший. Він неодмінно настане знову.
У нашому Вчора криється наша сила. У нашому Завтра – стимул до життя. У нашому Зараз є ми, ті, хто може все це поєднати. Ми повинні бути сильними, сміливими, терпеливими, оптимістичними та вірити в те, що все краще попереду. І залежить воно тільки від нас. Кується і загартовується воно сьогодні. Інколи нам здається, що в житті лишень чорна смуга, але минає час і на зміну їй приходить біла. Можливо вона має сірий відтінок, але таки біла.
Бажано не брати з собою в майбутнє погане з минулого. Воно там принесе багато спогадів і болю. Колись у мами вдома я їв борщик з металевої миски. Згодом виріс, став самостійним. На столі з’явився порцеляновий, фарфоровий та інший вишуканий посуд. Та всі ці тарілки й чашки не були такими мені важливими й не проживали поряд і декілька років. Вони билися та відправлялися на смітник.
Зараз житло з новими пластиковими вікнами та сучасними євроремонтами, а от в тій дерев’яній хаті мого дитинства були потріскані стіни, у вапні яких я колупав інколи пальчиком, і це було задоволенням. Мені смакувала вода з криниці, що під смерекою після грінки хліба з салом та цибулею. Тепер вибирають, чим запити роли у крутому щойно відчиненому суші-барі. Ну або яку каву краще смакувати в елітній кав’ярні.
Тепер я знову їм з металевих мисок. Живу в наметі без пластикових вікон та євроремонтів, немає поряд кав’ярень та суші-барів. Гріємося біля буржуйки. Так багато переплітається між собою. Так дивовижно жити зараз, так незвичайно було колись…
Із військового щоденника Валерія КИВЕРО.
