Так відгукується редактор «Гуцульського калєндаря»,
адже в останніх числах грудня світ побачив ювілейний номер журналу.
Надворі зима, а це значить, що нам, дорогі прихильники «Гуцульського калєндаря», випала чергова нагода і пора здибатиси разом. Тільки це не звичайний привід, а… Так-так, ювілейний. З Божою поміччю і з вашою допомогою журнал відзначає перший серйозний ювілей – 30-річчя з часу відновлення виходу щорічника у відносно далекому 1996 році, коли до цієї справи взявся світлої пам’яті Дмитро Ватаманюк, продовживши зачин легендарного війта Жаб’я Петра Шекерика-Доникового, котрому, на жаль, судила доля видати всього три числа калєндаря у 30-их роках минулого сторіччя.
…Багато води за цей час поніс з гір Черемош, чимало подій відбулося на Гуцульщині і в Україні. «Гуцульський калєндар», попри всі негаразди, щороку приходить у кожну гуцульську домівку. Його читають у цілому світі, замовляють поштою, через розповсюджувачів, яким ми щиро дякуємо за пошанівок, прихильність і промоційні моменти. Велика, як Попіван, і пишна, як Говерла, дяка нашим дописувачам. Повірте, без ваших вдалих статей, унікальних історичних світлин, калєндар виглядав би, як звичайне видання. Ми, редакційна команда, якій теж невимовна дяка, інколи перебуваємо у своєрідному екстазі, ознайомлюючись з черговою розвідкою автора. Це по-особливому надихає і кортить якомога скоріше донести її читачеві. А козирем, дійсно, калєндаря і журналу «Гуцульщина» є змога друкуватися в ньому не лише фаховим журналістам, краєзнавцям, історикам, а й простим людям, котрі, повірте, інколи своїми матеріалами дадуть їм доброї фори.
Журнал вийшов обсягом 120 сторінок. Багато рубрик, в яких найрізноманітніші матеріали на будь-який смак. Обкладинку прикрашає світлина фотохудожника Руслана Трача нашої Захисниці з Бистреця Юлії Потяк. Дівчина в 2022 році добровільно мобілізувалася, а згодом з побратимами і посестрами вирушила у зону бойових дій і тепер перебуває на фронті у статусі офіцерки психологічного супроводу. Інтерв’ю Людмили Зузяк з незламною горянкою читайте на сторінках 68-71.
На останній сторінці обкладинки – теж військова тема – робота заслуженого художника України з Косова Василя Дутки «Ми переможемо!». Живописні роботи митця прикрашають і місяці року в церковному калєндарі журналу.
І коли, як не тепер, доведеться відкрити маленький омріяний задум. Як ви дивитеся на таке, щоб відкрити у Жєб’ю музей, чи наразі музейну кімнату «Гуцульського калєндаря», де в одному місці дихала би крізь наступні роки феноменальна історія видання, з різними роками виданням, експонатами, фотопортретами, гуцульськими першодруками?.. Звісно, доповнювали б експозицію різного типу інші калєндарі, що видавалися раніше, здебільшого, на заході України. Ну, що – як вам?.. Зрозуміло. Отож, приймаємо пропозиції і реально наповнюємо цису затію.
Ще багато є у нас планів, які сподіваємось здійснити після перемоги над клятим ворогом з боліт. Полеглі сини і дочки українського народу моляться і воюють вже у Небесному Легіоні заради цієї мети. Молитва і переконлива віра у звитягу не мають згасати ані на мить. Поможи, Господи, уздріти в цему році мирне небо…
P. S. Придбати журнал можна у поштовому відділенні в Путилі.
Роман КЛИМ,
редактор журналу «Гуцульський калєндар».
