З архіву “Карпат”
Війна – це породження зла і, на жаль – це наше сьогодення. Війна… Скільки горя й нещасть несе вона, скільки болю і втрат… І якщо матеріальні блага та знищену інфраструктуру можна оцінити, то скільки вартують людські втрати? Як оцінити життя воїнів, котрі гинуть, мужньо захищаючи від ворога нашу землю. Безцінним буде визначення – герой!
13 травня 2022 року жителі села Дихтинець Путильської територіальної громади, представники органів місцевого самоврядування, військові територіальної оборони зустріли живим коридором героя-односельчанина. З лампадками, свічками, квітами та надписами «Вічна слава герою» на колінах люди зустрічали загиблого у боях на Харківському напрямку КАРАПКУ Руслана.
Кажуть, що людина до всього звикає. Єдине до чого ніяк не можна звикнути, так це до надпису «Вантаж-200». Побачивши автомобіль з такою позначкою, усвідомлюєш, що то за вантаж. У автомобілі – той, хто востаннє прямує до свого дому. Йому б ще жити і жити, дарувати коханій дружині квіти, читати казочки дітям на ніч, та в одну мить обірвалося все…
Зупиняється білий мікроавтобус, а звідти дістають труну. Щемить на серці, а на очах навертаються сльози. На дорозі, котрою колись прямував до хати, розпочинається прощання з Русланом. Чоловік воював п’ять років. «Хто, як не я?» – говорив він, коли запитували, чому пішов на передову.
У жалобі застиг брат Юрій, не вірячи, що рідної людини вже немає. Без чоловіка залишилася дружина, без батька – троє діточок.
Чимало слів вдячності та вічної скорботи лунало цього дня. Бо Руслан став небесним захисником для усіх, хто живе далі. Наостанок усі, хто зібрався, щоб зустріти та провести в останню путь героя, виконали гімн України.
Через півгодини після церемонії прощання небо затягнулося хмарами і задощило. Дужче і дужче. Навіть небо доєдналося до сліз односельчан і теж розплакалося за героєм.
Саме в цей час із Харківщини до гірської Путильщини вирушив ще один автомобіль з героєм. У суботу, 14 травня, путильчани зустрічали та проводжали в останню путь КАЛЮЖНОГО Дениса. Сорокаоднорічний чоловік був призваний восьмого березня. Пройшов військовий вишкіл на полігоні у Львівській області. Надалі був направлений до Харківської області. Перебуваючи на посту під артобстрілом, загинув внаслідок гострої серцево-судинної недостатності.
Пам’ятаємо наших героїв! Цінуємо їхній подвиг в ім’я майбутнього України
Валерій КИВЕРО.
